На Бахмутському плацдармі обстріли ворога тривають фактично в режимі нон-стоп: ексклюзивний репортаж з передової [ Редагувати ]
Після короткої серії пострілів гармату маскують і всі ховаються в укриття.
У Бахмуті тривають важкі бої, росіяни, попри втрати, намагаються вибити наші сили оборони, які закріпилися у південно-західних кварталах міста. Точаться бої на всьому Бахмутському плацдармі, втім, ЗСУ вдається контратакувати і потроху просуватися.
Отже, наші армійці відбили позиції ворога в районі Богданівки-Хромового. Там проходить одна з важливих доріг забезпечення військових. Якби росіяни змогли її перерізати, виникла б загроза всій обороні бахмутського гарнізону. Такої небезпеки зараз немає.
Ще одна маленька, але важлива перемога - відбиті позиції росіян в районі Іванівського, де проходить важлива лінія комунікацій із Часовим Яром.
Прострілюваними дорогами ми їдемо до північних підступах до Бахмута. Їдемо швидко - наскільки це можливо. Один раз навіть снаряд пролітае десь поряд з авто - і летить собі далі.
Максим, військовослужбовець Збройних сил України:
От недавно було трошечки…якби газу не дав, вже і не давав би… Міна в тридцяти метрах розірвалася.
Навкруги - знищені села та ковилові степи, а ми доберемось до позицій польових гаубиць. Це, мабуть, найближча до супротивника артилерія. Одразу спускаємось в бліндаж - війна тут активна, артилерія стріляє в умовах постійної контрбатарейної протидії.
Позивний "Малюк", військовослужбовець Збройних сил України:
Після пострілу одразу всі біжать в укриття. Бо може прилетіти ответка. Але зазвичай вони не встигають нас засікти - ми занадто швидко для них працюємо - о прикольно.
Після цього починається очікування координат, по яким треба нанеси удар. Очікування виявляється коротким.
Позиція оживає. Все роблять дуже швидко - швидкість тут - це життя.
Руслан Смєщук, кореспондент:
Будуть працювати по… по піхоті. Тому використовують снаряди з осколками. наносять таке масоване огневе ураження.
Після короткої серії пострілів гармату маскують і всі ховаються в укриття.
Руслан Смєщук, кореспондент:
Посиділи в бліндажі, пройшов певний час - і ознак того, що гармату засікли – немає. Тому можна вже вийти з бліндажа, ну і чекати на подальші координати.
Але через декілька хвилин десь поблизу починає вибухати.
Руслан Смєщук, кореспондент:
Ну от зараз команда в укриття - і бахає щось так добряче….а що це, що це було? Гради, гради - ну от кажуть гради.
Знову очікування в бліндажі. Хлопці розповідають як хто коли опинився на фронті. І показати рідним, що живі і цілі.
Сергій, військовослужбовець Збройних сил України:
Хочеться передати привіт дружині - скоро здивую! І передати Романії - скоро поступати - вдалого вибору! Ну і Перемоги - скоро будемо разом як завжди. А ви за це воюєте, за родину? І за брата - він загинув.
Невдовзі знову надходить команда на вогонь, хлопці починають готувати гармату.
Руслан Смєщук, кореспондент:
І відразу відбій і в укритя - ну така війна - тут динамічна.
Можливо, повʼязане з тим, що в небі помітили російський безпілотник - і тому стріляти небезпечно, адже саме під час пострілу гармата найбільш помітна.
Невдовзі в хаотичному порядку починають прилітати ракети.
Позивний "Гуцул", військовослужбовець Збройних сил України:
- Що це от зараз бабахає? - Шукають нас. Вони по колу, по діаметру там там там, вибірково покидають,постріляють, постріляють в них старший подивіться - все спокійно. В них тактика дурна.
Тобто українські гармаші зазвичай стріляють і маскуються швидже - ніж російська система розвідки їх помічає. А невдовзі знову тиша. Відносна.
І ось снову вже деякий час нічого не вибухає поблизу, і зараз триває таке от очікування, ситуація розслаблена дуже - всі розслаблені. І всі чекають.
У максимально зручних позиціях.
Нікіта, військовослужбовець Збройних сил України:
Я не просто очікую, я ж очікуюсь чогось хорошого. Результату. Пострілів у бік російської федерації. Очікую, що люди, які працюють з бригадою, покажуть це з найкращої сторони.
Невдовзі позиція знову оживає. А нас під звуки близьких прильотів вивозять з позиції.
В таких умовах постійної готовності, постійної напруги, постійної фронтової роботи і постійного змагання зі смертю - бригадні артилеристи наближають перемогу.
