Доступ до пляжів: чому на Черкащині водойми перекриті елітними парканами [ Редагувати ]

Узбережжя водойм не для всіх. Чому в Україні досі височіють елітні паркани на шляху до пляжів. Хоча ще восени 2019-го року Президент підписав закон про безперешкодний доступ до річок та озер. Для порушників в документі прописали чималі штрафи й навіть припинення права власності на заблоковані ділянки берегової смуги.

Минуло чотири роки, але паркани біля річок, як стояли, так і стоять. Далі розслідування Станіслава Кухарчука із села Кедина Гора на Черкащині.

Кедина Гора - звичайне українське село, зі звичайними сільськими хатами, дорогами та навіть ямами на них.

Але це, на перший погляд. Буквально за двісті метрів від центральної вулиці Кединої Гори зовсім інше життя й інші, доволі не прості жителі. Сільське узбережжя місцеві жартома прозвали "Курорт Палермо". Щоправда, побачити берег через величезні мури маєтків та елітних баз відпочинку можуть не всі.

І так виглядає все багатокілометрове узбережжя Кединої Гори. Ворота зачинені, проходи до води перекриті парканами - скрізь таблички "Охороняється", "Приватна власність". Деякі власники елітного житла від сільської метушні відгородились мурами з колючим дротом та вежами охорони.

- Ви когось шукаєте? - Шукаємо. Це база відпочинку? - Так.

База відпочинку, на якій працює пані Валентина, чи не єдина відкрита для відвідувачів. Жінка запевняє, попри те що рекреаційна зона у приватній власності на берег мають доступ всі охочі, але тільки через ворота - проходи до пляжу сусіди загородили.

Валентина, співробітниця приватної бази відпочинку:

Оця база, вона раніше була організації, потім їх почали продавати, і вони одразу поставили паркани. Ось ці перші поставили. Жодний, що тут стоїть, нами не зроблений, і ми із нетерпінням чекаємо. Я пам'ятаю ще ті часи, коли був загальний пляж і ходили люди. Я не знаю, коли це все зміниться.

Ось такими хащами та стежками під парканами маєтків ми прямуємо до пляжів Кединої Гори. Їх в селі всього два. Один неофіційний, його для себе відвоювали у забудовника жителі, інший - комунальний.

Станіслав Кухарчук, кореспондент:

Ці тридцять метрів берегової смуги власне і є офіційним пляжем Кединої Гори. Його, цю діляночку, люб'язно залишили забудовники, аби місцеві жителі могли тут відпочити.

З води ситуація із забудовою узбережжя Кединої Гори виглядає ще жахливіше - паркани скрізь. Аби відзняти ці кадри ми попросились на катер патрульної поліції. До берега підійти неможливо, тут теж скрізь таблички "Приватна територія". Місцями, власники маєтків та баз обгородили буями цілі затоки.

Станіслав Кухарчук, кореспондент:

Просто взяли й перегородили річку. От з цієї сторони паркан, і з тієї сторони паркан. Це от шматок протоки - це приватна власність, куди не можуть пройти навіть представники поліції.

Про тотальну забудову берега місцеві жителі воліють не говорити з журналістами. Ця жінка, коли побачила, що її знімають просто втекла, злякавшись власних слів.

- Доброго здоров'я ! Підкажіть будь-ласка, тут якось до води можна дістатись ? - Отам об'їжджаєте, а там якщо хазяїн не перекрив, то під'їдете. - Бо ми куди не поткнемось, скрізь от таке - все загороджене. - Та тут же ж оцього Кравчука? - Який Кравчук? - Та той, що помер.

Окрім колишнього президента України маєтки тут будували не менш відомі люди. Це "скромна сільська хата" із сауною на воді, приватним причалом, будиночками для персоналу - належить нардепу-втікачу Володимиру Олійнику. Узбережжя біля будинку теж було огороджене парканом, та його знесли черкаські активісти - вхід на територію тепер вільний.

Станіслав Кухарчук, кореспондент:

Зачинено. Але судячи з рушника і впорядкованості території, хтось за цим явно стежить, але спілкуватись із нами не хоче.

Про власників елітних маєтків та узбережжя у Кединій Горі вголос говорити не прийнято. З міркувань безпеки справжнє ім'я цього чоловіка ми не називаємо - він погодився розказати все що йому відомо про господарів маєтків. Каже, пік забудови узбережжя припав на кінець 90-х - початок двохтисячних. Тоді політикам, чиновникам та посадовцям офіційно видавали ці ділянки для сільгоспкористування.

Житель, села Кедина Гора:

 

Олійник, Сівкович, але знову, воно все оформлене на дальніх друзів. Мало було мати великі кошти, на той час потрібні були ще зв'язки. Загалом це Київський регіон. Це вони тут все заселяли, забудовували, викуповували ці бази профспілкові. "Партія регіонів" тоді на чолі з Тулубом постарались. І Олійник з Косьминою постарались - були родоначальниками цього руху. Воно ж все оформлене на підставних людей, їх тільки бачили, бо люди, які будували, це люди з села яких залучали до роботи, от тільки звідти й маємо цю інформацію

Публічна кадастрова карта. Дані - на початок вторгнення 24 лютого 2022 року. У більшості забудованих ділянок узбережжя вже змінений статус на рекреаційну зону, одиниці мають статус житлової забудови. Статус ділянки Володимира Олійника незмінений - земля сільськогосподарського призначення, на якій будувати категорично заборонено. Та найголовніше - огороджена парканами берегова смуга не входить у межі жодної ділянки, вона вільна. 

Станіслав Кухарчук, кореспондент:

Це прибережна смуга - вона взагалі не виділена. Ось - жовтий гараж, паркан, паркан. Тут взагалі землі сільськогосподарського призначення, тут житлова громадська забудова, комунальна власність. Чому воно огороджене? Чому немає доступу до води - оце питання?

Відповідь на нього ми намагались дізнатися у старости сіл Коробівка та Кедина Гора. Пан Сергій на посаді лише три роки, тому подробиць передачі узбережжя в оренду він не знає. Лише каже, що має припис з області - забезпечити місцевим жителям вільний доступ до води. Як це зробити самотужки, старості - невідомо. Тим часом навіть в умовах воєнного стану власники маєтків намагаються пошвидше змінити статус землі.

Сергій Кожем'яко, староста сіл Коробівка, Кедина Гора, Комарівка:

Вони брали в оренду, як під сінокіс, або пасовище, і якимось чином вони його розбудовували. Зараз у нас проходять сесії, і депутати періодично розглядають питання, коли ці власники хочуть перевести свою ту ділянку узбережжя з сінокосу під будівництво. Не будемо кривити душею, ті всі території зайняті людьми, які керують правоохоронними органами, прокуратурою місцевою, області. Я персон не називаю, але ж воно так є - це ні для кого не секрет, тобто для галочки воно виставляється, що це заборонено, але віз поки там, де він і був. 

Зсунути той віз владні контролюючі органи або не хочуть, або не можуть. В екологічній інспекції наполягають, що забезпечення вільного доступу до води - це питання органів місцевого самоврядування, так передбачає закон. Тим паче, що документально встановити межі берегової смуги інспекція не може, бо фізично вона є, а юридично вона не існує.

Віталій Бойко - начальник відділу нагляду земельних ресурсів Державної екологічної інспекції Центрального округу:

Однією з основних проблем в області залишається відсутність розроблених проєктів з встановлення водозахисних смуг в натуру, розроблення і винесення їх меж в натуру. Їх повинні розробляти органи місцевого самоврядування і виконавчої влади.

Користуючись цими нормами забудовники й надалі продовжують захоплювати узбережжя у всіх можливих місцях. І схоже, зупинити це свавілля поки ніхто не може.