У Києві пройшов тренінг з метою допомогти лікарям і реабілітологам краще зрозуміти людину в кріслі [ Редагувати ]

Допомогти лікарям і реабілітологам краще зрозуміти людину, що не може ходити. Мета тренінгу, який пройшов у Києві. Заняття провели інструктори, що й самі пересуваються у колісному кріслі. Продовжить Юлія Жуховська. 

Уляна Чокіна, лідерка громадської організації:

Я навчилася всіх навичок самостійного життя. У кріслі колісному я зрозуміла, що це не проблема. Це інший вимір існування.

Уляна Чокіна у 2005-му році потрапила у ДТП. Каже, тоді взагалі не розуміла, як далі жити. Але згодом - певний час провела у таборі активної реабілітації, де точно збагнула - життя не скасовується!

Уляна Чокіна, лідерка громадської організації:

Саме в таборі я зрозуміла, що перш за все, я громадянка України з правами й обов'язками, і з 2007 року я працюю в системі активної реабілітації на таборах як інструкторка.

Іншими словами, Уляна допомагає тим, хто, як і вона, втратив можливість ходити. А також із лікарями, які мають справу з пацієнтами, що отримали травму хребта чи втратили кінцівки. Допомагає зрозуміти людину у кріслі. Сьогодні - вона та її колеги - проводять тренінг в одній із лікарень Києва.

Уляна Чокіна, лідерка громадської організації:

Безумовно, ми не втручаємося в медичні аспекти, але навчаємо людину користуватися кріслом, правильно підібрати крісло, розповідаємо про наслідки, які можуть бути після травми. Це потрібно нам всім - і пацієнтам, і медичній спільноті, тому що дуже багато питань від медиків, а як це відбувається? Тому що найчастіше вони бачать людину на перших етапах гострого або підгострому періоді. А що з нею потім - не зовсім зрозуміло.

Інструктаж складається з теоретичної частини та практики. Під час практичних занять лікарі спробували себе в ролі пацієнтів - кожен зміг сісти у колісне крісло.

Євгеній Бабарикін, терапевт реабілітаційного відділення:

Семінар заключається в тому, щоб вдосконалити свої навички як професійні фізичного терапевта, тау і соціальні щодо цих прекрасних людей. Запит, щоб до них зверталися як до повноцінної людини, але не як до людини з відповідними вадами.

Лікарі наголошують: в умовах війни дедалі більше людей втрачають кінцівки, отримують травми хребта. А відтак - потребують особливої реабілітації. Інструктори ж - і самі люди, що пересуваються за допомогою крісла - наголошують: "рівний-рівному" - це головний принцип поводження з такими пацієнтами. Лише запровадивши цей принцип на всіх етапах життя, можна подарувати пацієнту відчуття, що він не вигнанець у суспільстві, а повноцінна людина, як і будь-хто інший.