Розбиті, зруйновані та вигорілі: як живуть прикордонні селі поблизу ворога [ Редагувати ]
Зараз по селу поменшало прилітати, кажуть мешканці.
Розбиті, зруйновані, вигорілі, але нескорені. Найважче зараз доводиться жителям прикордонних українських сіл з росією. Їх щодня обстрілює ворог з артилерії. Наталя Діденко продовжить.
Від колишнього затишку на подвір'ї і сліду. Росіяни знищили геть усі. Будинок - понівечений, замість техніки, що допомагала у господарстві, обгоріле залізяччя. Загинув скот, вигоріли квіти та дерева.
Ігор Хуторний, житель села Калинове:
Увійшли - трактор горить, УАЗи горять, вже наш сарайчик почав.. А води немає, нічого немає, а вони луплять. Ми ото помалу, городами, вони як улупили, уламки летять. Я вам говорю, таке пережити, воно страшно.
Того дня біля Калинового рашистські снаряди зруйнували зо два десятки будинків. Загинув однокласник Ігоря, та ще кілька односельців.
Ігор Хуторний, житель села Калинове:
Вони як спеціально били по людях. Ну від як, як від - 19 хат, які розбили у нас, ну як воно… Ну тут люди, люди були, які займаються чимось своїм.. і це спеціально били, щоб побити людей.
Росіяни вибрали будинок за мішень та методично зруйнували за кілька тижнів. Лише у місті чоловік нарахував 18 воронок від мін та снарядів. Поруч згоріла хата сусідів - багатодітної батьківщини.
Сергій Скабардін, житель села Калинове:
Шо просто… ми просто сюди не могли прийти, бомбило дуже!
Каліновому дісталося гірше за сусідні села, каже місцева староста Людмила Коваль. Росіяни стріляли і з танків, і з артилерії, і з авіації.
Людмила Коваль, староста Калиновецького старостинського округу Золочівської громади:
Я не знаю, наше село як прикрило, як громовідвід був, так стріляли вже його просто.. Більше 50% пошкоджено майна, просто через один будинок, усі пошкоджені, то вікна, то дах.
Рашисти понівечили школу, дитячий садок, клуб, медпункт та сільську раду. Один зі снарядів прилетів просто біля кабінету старості. Пощастило, каже пані Людмила, що встигла до того сховати всі важливі документи. Через обстріл привезти до Калинового продукти також вдавалося не завжди.
Людмила Коваль, староста Калиновецького старостинського округу Золочівської громади:
По 200 грамів хлібину ділили. Там стояли вєса і по 200 грам хлібини. Тому що тут нам ніяк не можна було, тут магазин.
Кілька приватних підприємств, що забезпечували наповнення бюджету Калинового, також розбиті дощенту. Про відновлення їхньої роботи поки що навіть і мови немає.
Людмила Коваль, староста Калиновецького старостинського округу Золочівської громади:
У нас була добра олійниця, також відкрили "Господаря". І так старанно вони до цього відносилися, і люди були, і з округи, і з Золочівщини, всі до нас їздили за маслом. Але навіть і господар пропав, його немає з початку війни десь, пішов з дому і так його не знайшли.
Зараз по селу поменшало прилітати, кажуть мешканці. Тож люди чекають, коли їхні будинки обстежать та допоможуть із відбудовою.
Ігор Хуторний, житель села Калинове:
Повинна хоч комісія приїхати, подивитись. Я ж говорю, шо нема жодної стіни цілої. Там пообвалювалось все, плити попадали.
Сергій Скабардін, житель села Калинове:
Хоча і за таких обставин селяни примудряються щось налагодити власноруч. Дещо з будматеріалів привозять волонтери, та й старостат чим має - допомагає.
Але ті, хто залишився без житла, навряд чи повернуться до рідного села, переймається староста. Хіба що після того, як з держави-агресорки буде стягнуто кошти для компенсації всім потерпілим від рашизму.
