Разом проходили вишкіл та разом ділять армійський побут: історія подружжя, що служить у Нацгвардії [ Редагувати ]

Разом проходили вишкіл, щоб стати військовими, разом ділять армійський побут. Подружжя Денис та Євгенія вимушено покидало Харків, коли окупанти бомбардували рідну Салтівку. А приїхавши до Чернівців, почали служити у одному з підрозділів Нацгвардії. Про спільну мету і мрію - далі.

В нас взагалі цікава історія, ми подали документи на одруження після одного тижня знайомства.

Денис та Євгенія разом уже 17 років. Цивільні мешканці харківської Салтівки до 24 лютого 22 року мали спокійне життя. Денис керував СТО, Євгенія працювала психологом. Будували плани на літо, а ще - готувались із 14-річною донькою до змагань.

Євгенія, військовослужбовиця Національної гвардії України:

Вона в нас вже давно займається художньою гімнастикою, мала виступати на чемпіонаті області, і виконати розряд кандидата в майстри спорту України. Це мало бути ось-ось, наприкінці лютого-початку березня. Ми готувалися, шили новий купальник, це мала бути дуже важлива подія для неї, яка, на жаль, не справдилась.

Коли їхній район почали бомбардувати, Денис вирішив вивезти родину із Харкова, але вокзал уже був переповнений. 

Денис, військовослужбовець Національної гвардії України: 

Не зміг я посадити родину на потяг. Було прийняте рішення взяти автомобіль і їхати на автомобілі. Шлях до Чернівців у нас зайняв близько 40 годин.

У Чернівцях Денис пішов за покликом серця - долучився до війська, хоч і не мав досвіду. Фах інженера став у нагоді.

Денис, військовослужбовець Національної гвардії України: 

Прийшов час, що і я розумів, що можу допомагати. Я пішов до військкомату. Мене спитали, чи є у мене досвід. Я сказав, що немає. Сказали: ми вас навчимо. Ми проходимо вогневу підготовку, спортивну підготовку. Всю необхідну підготовку ми отримуємо.

Долучитися до війська чоловік запропонував і дружині Євгенії. Мовляв, робота психолога не менш необхідна, ніж у цивільному житті - для адаптації військових- новачків і допомоги тим, хто пройшов важкі бої. 

Євгенія, військовослужбовиця Нацгвардії України: 

Я навіть не вагалася. Ну і важливо теж, що хочеться надавати гідний приклад своїй доньці. Зараз, коли я проходжу такий адаптаційний період, як солдат, в мене все більше з'являється бажання надавати психологічну допомогу людям, які тут також проходять службу і які цього потребують.

Євгенія вже здійснила одну свою мрію - стала психологом військової частини. І далі планує стати опорою для тих, хто боронить нашу землю.