Американська військова допомога Україні перевищила 40 мільярдів доларів [ Редагувати ]

Американська військова допомога Україні від початку повномасштабного вторгнення вже перевищила 40 мільярдів доларів! Рекордна для Штатів цифр. Втім, це історія не тільки про обсяги, але і про якість, адже за цей час американська адміністрація кілька разів перейшла до умовних "червоних ліній", постачаючи все більше і більш потужну зброю.

Отже, яку допомогу вже надали нам США, а яка ще і досі в українському військовому запиті? Наш спецкор у сполучених штатах Дмитро Анопченко розпитав про це дипломатів і військових експертів.

Звідси, із військово-повітряної бази "Dover" в Делавері, Пентагон відправляє вантажі для України. З початку це було раз на півтора-два місяці. З наближенням літа, а отже, і контрнаступу - військово-транспортні літаки тут почали завантажувати що два тижні. Але головна відмінність - навіть не коли, а що саме відправляють для України. Штати вкотре переходять умовні "червоні лінії", надаючи зброю, виділення якої раніше вважали неможливим. З різних причин, але і тому, що не хотіли провокувати Кремль. Побоювались, що наслідком стане різке загострення на фронті, яким лякала москва.

Чому американська адміністрація нарешті змінює підходи? Український посол у Вашингтоні Оксана Маркарова, якій і самій доводилося із цим стикатися, каже - за роки до війни москві вдалося сформувати міф про свою "непереможність". І в це повірили.

Оксана Маркарова, посол України в США:

Яке тло було загальне? Не в адміністрації, не в Конгресі, а серед експертного середовища? Серед тих людей, які роками вивчали наш регіон, так званих "советологів" і так далі. Тобто всі абсолютно щиро вважали, що росія - це друга за потужністю армія. Це ядерна держава, це така сила, яка взагалі абсолютно непереможна. Дуже мало людей навіть в перші дні після нападу, коли ми на всіх телеефірах, знову ж таки від президента з його телефона до всіх дипломатів казали: "Ми не здаємося, ми не здамо Київ, ми будем боротись, ми боремось, ми маємо шанс перемогти". Але переважно мейнстрім такої експертної думки був не на нашому боці, на жаль. Зараз ситуація драматично змінилась. Тобто це і ця точка зору про росію, з якою ще треба рахуватись, треба враховувати, треба на неї оглядатися. Вона є, але це вже не мейнстрім, слава Богу, такої битви постійно експертної думки.

За 500 днів війни - чим більше людей в оточенні президента це розуміли, тим рішуче діяла адміністрація. Надаючи ті ж "Хаймарси", погодившись на передачу європейцями F-16 і касетних боєприпасів зі своїх власних арсеналів. Cтаном на зараз обсяг допомоги Києву такий, який ніколи ще в історії США не передавали європейській країні з часів Трумена та його планом Маршала після Другої світової. Втім, це не витрати на Україну, як це іноді намагаються подати. Це ціна, яку Америка має заплатити за свою власну безпеку - переконаний дипломат, який в курсі багатьох внутрішніх процесів в Американській адміністрації - посол Хербст.

Джон Хербст, експосол США в Україні:

путін заявляє що має право контролювати весь пострадянський простір, який включає трьох наших союзників по НАТО та ще 13 країн. Це дуже небезпечно і для Америки, і для Європи. І Україна - це місце, де можна зупинити ревізіоністські амбіції путіна. І треба, щоб американці зрозуміли - 55 мільярдів доларів військової та економічної допомоги, яку ми надали Україні минулого та цього року, насправді є невеликою ціною за безпеку штатів та процвітання Америки, яке значною мірою залежить від миру у Європі.

Як пише сьогодні американська преса, касетні боєприпаси необхідні, щоб вибити підрозділи противника, що окопалися й укріпилися біля лінії зіткнення. Але що далі? Чимало військових і політичних експертів, думкою яких я поцікавився, не просто рекомендують - вимагають надати Києву засоби для далекобійних ударів, тих же "Атакамсів", питання щодо виділення яких поки є відкритим. Кажуть, ця "червона лінія" також має бути перейдена. А ще - по суті спростовують меседжі, які з'являються зараз в американській пресі, причому - у поважних виданнях. Наприклад, щодо того, що начебто "саме від підсумків українського контрнаступу залежать і обсяги подальшої допомоги й навіть тон дискусії Вільнюського саміту".

Люк Коффі, експерт Гудзонівського інституту США:

Кажуть, успіх чи невдача та навіть недоліки українського контрнаступу призведуть до успіху чи невдачі саміту НАТО. Це взагалі два окремих процеси! І ми повинні мати терпіння. Сьогодні всі взяли моду: відкрили твіттер, побачили фото як горить "Бредлі", і одразу ж волають: "контрнаступ був невдалим". Так те ж саме було під час звільнення Херсона! Треба набратися терпіння. Нехай українці роблять те, що мають робити. Нам потрібно продовжувати підтримувати їх на цьому шляху, зберігати спокій і восени побачимо - щодо успіху. Але не треба ув'язувати тактичні бойові успіхи на сході України із якимись стратегічними результатами.

Так само ці 500 днів війни навчили, що і "диктувати", або навіть "пропонувати" Україні своє бачення щодо стратегічних цілей (наприклад, як саме має закінчитися війна чи на які поступки йти) - теж неправильно і нереально. І якщо європейці це собі ще дозволяли, то стратегія американської підтримки має бути кардинально іншою - переконана колишня високопосадовиця Пентагону Дебра Кейган.

Дерба Кейган, ексзаступниця міністра оборони США:

Ми не повинні визначати, що саме для України успіх чи перемога. Нехай це робить сама Україна! Усі ці "примудрі" люди, які визначають успіх чи поразку, ймовірно, за все життя ногою в Україну не ступали. І, звичайно, зараз не на фронті, дивлячись на те, що відбувається. І це така захмарна зухвалість - сидіти за тисячі миль, жодного разу за своє життя не бачити війну, і визначати: як Україні перемагати. Це було б смішно, якби не було реальністю. Це важливо, бо потім якісь теорії почитають жити власним життям, і люди починають в них вірити.

Саме такою "теорією", що живе власним життям (але здебільшого в людській уяві) є твердження, що добра половина Конгресу (а саме - республіканці) сплять і бачать, як урізати фінансову допомогу Україні. І це якраз той випадок, коли "гроші люблять тишу". Це правда, кошти в американському бюджеті зараз закладені до кінця вересня, бо із жовтня починається новий фінансовий рік. Так, між Білим домом і адміністрацію Байдена є угода про урізання витрат. Але це аж ніяк не означає, що Україну припинять підтримувати. І вітчизняні дипломати відчувають це по розмовах із самими конгресменами, із якими постійно зустрічаються саме, щоб обговорити бюджет-2024.

Оксана Маркарова, посол України в США:

Це велика задача на сьогодні, тому що і збройна підтримка, і бюджетна підтримка, і всі інші види підтримки, в тому числі для нашої реконструкції, вони нам дуже потрібні. Додатковим елементом зараз обговорюється і військовий бюджет. В ньому є базова лінія. Нам дуже важливо, щоб база… Хотілось би, звичайно, щоб вона збільшилась, але в цьому випадку цей бюджет, який ухвалюється, він є частиною домовленостей внутрішніх по балансуванню. Тому в ньому ми не побачимо, скоріш за все, збільшення. Але нам важливо, щоб програма українська залишилась в ньому.

А ще - на рік продовжено дію законопроєкту про лендліз. З моменту, коли його ухвалили, в України не було необхідності брати щось в лізинг. Але на 2024-й це "страховка". Якщо за якимись програмами не вистачатиме фінансування - Штати таки відкриють лендліз. Як колись, під час Другої світової. Тільки тоді вороги й союзники у Америки були іншими. І розуміння "хто є хто" - це теж урок цих п'ятисот днів.