У 2008 році Україну не прийняли в НАТО через слабку армію: як ЗСУ змінились з того часу [ Редагувати ]

Сьогодні відкривається Вільнюський саміт НАТО. таким, там мають вирішити долю України. Ми вже це проходили. У 2008-му році в порядку денного саміту в Бухаресті вперше з'явилося питання про приєднання нашої держави до Плану дій щодо членства в Альянсі.

Однак тоді ПДЧ для України так і залишилося лише перспективою. Одна із причин відмови - слабка армія! Чому Збройні сили України не втілювали довіри у Заходу та як вони змінилися з того часу? - з'ясовував Михайло Манилюк. 

Збройні сили України сьогодні називають однією із найбільш боєздатних армій Європи. Наші бійці швидко освоюють зброю західних зразків. Під час виконання бойових задач роблять ставку на точність і якість! Як результат - успішне звільнення окупованих рашистами територій.

Михайло Манилюк, кореспондент:

Київщина, Чернігівщина, Сумщина. Потім Харківщина, і частина Херсонщини. Нині - поступове просування вперед на Півдні та Сході України. Наші захисники обережно, але впевнено вибивають ворога з української землі. Мета - вийти на кордони 1991-го року. Іще у 2014-му, коли російські загарбники вперше сунулися спочатку в Крим, а потім і на схід України, ця мета здавалася недосяжною. Чому? Відмотаймо історію трохи назад. На початок існування Незалежної України.

Михайло Жирохов, військовий експерт:

Про армію взагалі мови не йшло, тому що вона знаходилася на самому нижчому етапі розвитку, самому падіння починаючи з 92-го року. На той час вже ми не мали ні ядерної зброї, не мали ні потужного флоту. Практично нічого не мали, що було б цікаво для Заходу, крім того було такі неофіційні домовленості колективного Заходу і росії по поводу розподілу сфер впливу в Європі і ми входили саме до сфери впливу росії.

А це вже кадри 2008-го. На вулиці українських міст прибічники проросійсько-налаштованих партій неодноразово виходять на вулиці, аби заявити: «НАТО нам не надо» (російською). І це у той час, коли на порядку денному саміту НАТО в Бухаресті вперше з'являється питання про приєднання України до Плану дій щодо членства в альянсі.

Яап Де Хооп Схеффер, колишній генеральний секретар НАТО (2004-2009):

Я особисто прикладу всі зусилля щоб знайти консенсус у питанні надання Україні дозвіл на приєднання до ПДЧ.

Михайло Манилюк, кореспондент:

Та попри всі обіцянки колишнього генсека НАТО 2008-го року Україна так і не отримала Плану дій щодо членства в організації. ПДЧ для нашої держави так і залишилося всього лише перспективою.

Олександр Мусієнко, військовий експерт:

Злякались росію - це перша причина. Тому що треба розуміти - росія мала свій вплив тоді набагато більший на справи в Європі, аніж зараз і я хочу нагадати, що тоді росія в принципі стояла на шляху реалізації багатьох економічних проектів спільно з Європою. росія не будучи в НАТО фактично наклала вето.

Михайло Манилюк, кореспондент:

Та це лише одна з причин, чому нам відмовили. Інша - українська армія на той момент була швидше схожа на стару сільську хатину, що поступово осідає й от-от впаде. Чи швидше - їй допомагають упасти! Постійне скорочення чисельності воїнів і техніки, хронічне недофінансування, жодних потужних навчань, жодних сучасних зразків зброї. Вже до кінця 2013-го в Україні налічувалося всього близько СТА ДВАДЦЯТИ тисяч військовослужбовців, а призов на строкову службу взагалі скасували! Послухайте, що тоді говорив Павло Лебедєв. Міністр оборони - по суті ставленик кремля, який нині живе в окупованому Криму та продовжує працювати на росію.

Павло Лебедєв, міністр оборони України (2012-2014):

Привести чисельність Збройних сил виходячи із задач, які стоять перед нами, які поставив президент. Всі зобов'язані виконувати план, інакше нащо витрачати 15 мільярдів гривень на утримання Збройних сил в рік. 

Михайло Жирохов, військовий експерт:

З двух танкових бригад повинна була зостатися одна, я вам скажу більше, потрібно було розформовувати навчальний центр "Десна" - найбільший навчальний центр Сухопутних військ. Всі бойові підрозділи, які знаходилися на Сході України вони були розформовані. Там в Луганській, Донецькій області зосталися тільки підрозділи внутрішніх військ, або які займалися тільки охороною. Було розформовані зенітно-ракетні полки, були розформовані танкові бригади.

Таке скорочення поставило під сумнів не те що можливість стати членом НАТО. Навіть оборонна здатність країни була під загрозою. Тож, коли у 2014-му росія сунулася спочатку у Крим, а потім розв'язала війну на Донбасі, нам по суті просто не було чим відповісти другій армії світу.

Олександр Мусієнко, військовий експерт:

В часи Януковича фактично була проголошена відновлена українська позаблоковість, але вони прикривалися начебто стандартами НАТО, говорячи про те, що треба скорочувати армію, перейти остаточно на контракт, і вона має бути малочисельна, маломобільна. Стан, в якому вона перебувала і до якого була доведена, м'яко кажучи залишав бажати кращого.

Михайло Манилюк, кореспондент:

Війна, що триває в Україні вже понад 9 років, змусила владу докорінно переглянути ставлення до армії. Відновлено призов на строкову службу. Кілька хвиль мобілізації. Чисельність українського війська зросла майже вдвічі. В нас просто не було іншого виходу, як проводити реформи, до того ж у надзвичайно швидкому темпі.

Олександр Мусієнко, військовий експерт:

Почали з 2014-го року, але це почалось з добровольчих загонів, волонтерських рухів. Десь у 2016, 2017, 2018 роки, коли ми вже почали втілювати більше стандартів натівських, коли Верховна рада почала голосувати за збільшення зарплат, за збільшення фінансування, а потім на 19-20-ті роки ми вийшли, і зараз ми вийшли стабільно на понад п'ять відсотків. Зараз можна сказати, що цей процес пішов ще активніше.

Воєнкор "Подробиць" Руслан Смєщук працює на фронті відтоді, як у 2014-му на українській землі з'явилися перші "зелені чоловічки" - так називали бійців російської армії, які висадилися у Криму, але ніяк себе тоді не ідентифікували. Мій колега погоджується - за 9 років війни українське військо стало відчутно сильнішим!

Руслан Смєщук, військовий кореспондент:

Армія стала більш складною, з більш довершеною системою зв'язку і координацією. Я взагалі думаю, що одне із найсильніших наших місць - це керування боєм, зв'язок і координація. Зараз ми маємо найбільш дієздатну армію у НАТО за виключенням американської й можливо ще двох-трьох країн. Досвід такої війни - унікальний, і це робить нашу армію наразі в цей момент з унікальною силою.

Українські захисники, які боронять країну на фронті, теж відчувають - Збройні сили України - це організм, що постійно вдосконалюється!

Юрій Повх, речник Об'єднаного пресцентру Сил оборони Північного напрямку:

Це одна і та ж армія, яка просто пройшла дуже тернистий і тяжкий шлях відновлення, мобілізації, отримання нової зброї, навченості, і пройшла навчання, перейшла на іншу зброю, на стандарти натівські по суті, навчилися бити ворога, і відчула найголовніше - смак перемоги.

Ігор Дикун, Герой України, командир розвідувального батальйону 5 окремої штурмової бригади:

Високомотивовані, нормальні здорові люди, які приходять саме в центри комплектування, попадають до нас, при мінімальних навичках при бойовій підготовці тиждень два три, люди вже готові й виконують ті завдання на рівні з тими хто воював три-чотири роки.

Олександр Мусієнко, військовий експерт:

В росії буде формулюватися думка про те, що НАТО проявляє слабкість, а значить з ними можна ще жорсткіше, ось, власне кажучи, помилка, якщо Альянс не прийме Україну, або не дасть якихось чітких тверджень про те, коли Україна може стати членом НАТО.

Михайло Манилюк, кореспондент:

За версією міжнародної аналітичної організації "Global Fire Power" - Україна піднялася на 15-те місце у рейтингу найпотужніших армій світу! Ми обігнали навіть нашу країну-партнерку Польщу, а також Ізраїль та Іран. І ми переконані - це не межа.