Ринок праці змінюється: які виклики для тих, хто шукає роботу [ Редагувати ]
Ринок праці в Україні змінюється. Причин одразу кілька: відтік кваліфікованих кадрів, переміщення людей між регіонами та релокація бізнесу. А ще з'являються переселенці, які шукають роботу. Лише на Черкащині з 2022 року в обласний центр зайнятості звернулось понад 5 тисяч ВПО. На роботу влаштували півтори. Які виклики нині для тих, хто шукає роботу? Ірина Васюра детально про ринок праці.
Ось тут розпочинається робота над пошивом одягу - спершу друкуються викрійки.
Деталей, як бачите, забагато, хто розуміється, той побачить.
Про викроєні деталі одягу Оксана Науменко може розповісти багато. Адже у Харкові довго працювала конструктором-модельєром. Та після повномасштабного вторгнення виїхала з рідного міста. Вирішила, що наразі зупиниться у спокійніших Черкасах - і почала шукати роботу.
Оксана Науменко, переселенка з Харкова:
Для мене було складно те, що все ж таки Черкаси - не швейне місто. У моєму місті більш швейних підприємств, а тут замало, в цьому була складність і моя спеціальність не така потрібна тут.
Влаштувалася жінка на швейне підприємство, релоковане з Херсонщини. Нині вони мають три цехи на Черкащині і один у рідній області. Компанія шиє різну форму, останнім часом має чимало замовлень від Міноборони. Підприємство постійно розвивається і планує відкривати ще один цех. Нині тут працюють майже триста людей, з них 5 відсотків - це переселенці.
Ярослав Скрипник, директор швейної компанії:
Минулого року їх було більше, зараз, завдяки ЗСУ, люди можуть повертатись додому, і якщо з'являється така змога, працівники повертаються до себе додому. Певна кількість працівників досвідчених виїхали за кордон і є недостача професійних досвідчених кадрів, які могли б проводити навчання.
Проблема із відтоком досвідчених кадрів є у багатьох регіонах України. Говорять про неї і в Черкаському художньому музеї. На початку великої війни частина співробітників виїхала з міста і замінити їх не можуть досі.
Ольга Гладун, директор художнього музею:
Фахівці залишились там, он чекають кінця війни, вони не збираються повертатись, хоча ми на них чекали, а працювати треба. Хлопців, чоловіків фактично дуже мало, а вони нам теж в музеї потрібні, бо це сильні руки і тільки завдяки центру зайнятості ми трішки справляємось.
З нових працівників закладу - Ігор Костін. На Черкащину з родиною він перебрався з окупованого Мелітополя. За освітою - історик, проте нині влаштувався в музей господарником. Чи залишиться тут надовго - каже, залежить від ситуації на фронті.
Ігор Костін, господарчий працівник музею:
Якщо буде тут мирний час, то, можливо, в музеї на тривалий строк буду, якщо буде ризиковано - доведеться далі кудись вирушати, ми такі вимушені переселенці, що в нас вся Україна це дім наш.
І таких історій чимало, розповідають в обласному центрі зайнятості. Війна постійно вносить корективи на ринок праці. Якщо одразу після повномасштабного вторгнення кількість підприємств і вакансій скоротилася, то вже 2023 року ситуація стабілізувалась. А нині на Черкащині щодня мають близько п'яти тисяч пропозицій для шукачів роботи.
Марина Сорокіна, заступниця директора Черкаського обласного центру зайнятості:
Підприємства сьогодні налагодили роботу, вони почали більше шукати працівників, зменшився дещо попит серед підприємств, які належать до сільського господарства, транспорту, будівництва, а збільшився попит торгівлі, сфери побуту, отакі зміни відбулись.
Від початку року на обліку обласного центру зайнятості перебували загалом 10 тисяч людей і чверть з них - уже працюють. Для тих, кому ще не вдалося знайти бажане, пропонують перевчитися або підвищити кваліфікацію.
