Нелюдські знущання: що коїться у рашистських катівнях [ Редагувати ]
"Надівали на голову протигаз і затуляли доступ повітря". Це спогади героя нашого наступного сюжету. Так Ігор Ковтонюк описує, як його допитували рашисти на окупованій території. І такі тортури не мають нічого спільного з тим, що у правоохоронців називається "допитом". Сексуальне насильство - один з їхніх методів. Офіційно відомо про 304 факти такого виду злочинів, заявляють в Офісі Генпрокурора. Кожен третій потерпілий - чоловік! Тема складна і болюча. Але про неї в жодному разі не можна мовчати. Сюжет Ніни Коломієць про те, що переживають люди на тимчасово окупованих територіях. Про відверто гітлерівські методи сучасних катів. І про те, як повертаються до життя ті, хто постраждав від сексуальної наруги.
Викрадення посеред білого дня.
Просто был на рынке, подошли, без всяких причин забрали.
Тортури. Сексуальне насильство.
Они называли это "детектор лжи" и говорили, что будут стерилизовать.
Одягали електрострум на геніталії та язик, на пальці, на вуха. Могли міксувати електрошокери й "тапік".
Знущання за межею людяності. Що коїться у рашистських катівнях? Та як повернутися до життя після підвалів і приниження?
Оголені люди. Їх під конвоєм ведуть на смерть. Це кадри фільму "Втеча із Собібору". Він - про реальні події Другої світової.
Один із багатьох нацистських таборів смерті. Життя в'язнів тут нічого не коштує. А плата за найменшу непокору - біль, страждання, смерть.
А це кадри наших днів. Щойно деокуповано Херсон. Правоохоронці знаходять у підвалах будівель численні докази - з цивільними людьми рашисти поводилися так само жорстоко, як і гітлерівці. Чи навіть гірше.
Олександр Решетов - житель Херсона, колишній заручник:
В первый день сильно побили, посадили два шокера на мне полностью.
Олександр згадує перший "допит". Це вони так називали те, що по суті було тортурами.
Олександр Решетов - житель Херсона, колишній заручник:
Мета у них у всех одинаковая - узнать, где оружие, о том, где корректировщики, где находятся сотрудники полиции. Терял сознание, не мог стоять, и когда у них вода закончилась, я не помню, литров 8 наверное влили, то есть уже было всё подготовлено, баклажки стояли, скотч, связывали руки, ноги.
Вони не роблять винятків. Військовий чи цивільний, чоловік, жінка чи дитина. До всіх, у їхньому арсеналі, наймерзенніші методи.
Анна Сосонська, керівниця управління щодо злочинів СНПК Офісу Генерального прокурора України:
Наявні усі види сексуального насильства, починаючи від зґвалтування, сексуалізованих тортур, катування електрострумом, увесь спектр, який передбачає міжнародний протокол документування фактів сексуального насильства в умовах воєнного конфлікту.
Олексій провів у неволі майже два місяці. За те, що розповсюджував проукраїнські листівки й вивісив синьо-жовтий прапор у рідному Херсоні. Весь цей час кати діяли мов за інструкцією.
Олексій Сівак - житель Херсона, колишній заручник:
Пытали максимально профессионально, как по мне, потому что был у них "тапик", динамо-машина, это полевой телефон военный. Он уже был с клемами, то есть он подготовленный был. Это самое унизительное и самое болезненное, это мужское достоинство. Поэтому они часто практиковали это.
Ігор Ковтонюк - житель Херсона, колишній заручник:
Усі допити супроводжувалися і побиттям, і насиллям електротоком. Наприклад, якщо у тебе зв'язані руки. Ну, там або стяжками, або там скотчем, то ти від болю їх просто розриваєш, як супергерої, або, наприклад, коли вже максимальний отам струм, то у тебе в голові... Ну, там вже немає. Ну, там розуміння що відбувається, ти просто від болю відкушуєш язик. У мене було таке, що я, мабуть, по 4-5 разів там відкушував собі язик і не міг їсти потім.
Як жити далі після таких тортур? Наші співрозмовники об'єдналися. Створюють мережу чоловіків, які пройшли через тортури з боку росіян. Зустрічаються, спілкуються. Самі себе вони називають "випускниками".
Олексій Сівак - житель Херсона, колишній заручник:
Аlumnus - это выпусники без диплома, то есть, ну, как и мы по сути, нас выпустили без дипломов, мы прошли школу жизни.
Олександр Решетов - житель Херсона, колишній заручник:
Самому это тяжело, а когда есть люди, такие же как и ты, ты знаешь, что они пережили тоже самое, что и ты пережил, то есть как-то все эти истории больше уже как в шутку переводим, вот, то есть уже смеёмся над этим. Ну, как бы есть там свои приколы, кого как были, какие там эмоции. Стараемся в юмор это всё перевести, потому что если я замкнусь в себе - это тяжело будет, конечно.
Ігор Ковтонюк - житель Херсона, колишній заручник:
Тільки підтримка. Ну, одні переживають гірше, одні сильніші, одні там п'ють, одні курять. Це підтримка і психолог, якщо є психолог гарний біля тебе, то це вже добре.
В Україні той, хто пережив сексуальне насильство в умовах війни, може отримати грошову допомогу. Вже діє пілотний проєкт, розрахований на 500 постраждалих. Він передбачає так звані проміжні репарації - виплати у розмірі 3 000 євро.
Федір Дунебабін, представник Глобального фонду тих, хто пережив насильство:
Зараз джерело фінансування - це уряди країн Європи, зокрема це Бельгія та Франція. Ми також працюємо над можливістю використання заарештованих активів російської федерації з організацією Редрес, англійською організацією міжнародною, яка опікується правами постраждалих від тортур. Ми також працюємо над можливістю залучення коштів з Фонду Челсі. Тобто це фонд Романа Абрамовича. На жаль, процес не рухається дуже швидко, але дуже сподіваємося, що ці гроші будуть використані не лише на захист України, а й на захист прав громадян України та інших.
Отримати інформацію про перелік документів, потрібних для оформлення виплат, можна за номером урядової гарячої лінії - 1547.
Катерина Левченко, Урядова уповноважена з гендерної політики:
Ми вже отримали понад 200 заяв, їх розглядає ідентифікаційний комітет, це окрема структура, вже сьогодні отримали ці виплати 70 людей. Я працюю з представниками міжнародних структур та семи країнами-партнерськими для того, щоб ми в наступному році могли розширити такий проєкт до трьох тисяч осіб.
Повернутися до життя. Посміхатися. Вони знайшли в собі сили. Тепер їхня зброя - розголос. Вони закликають усіх, хто пройшов той самий шлях, що й вони - не мовчати! Жити далі! Відстоювати свої права!
