Був столяром, а став піхотинцем: історія воїна "Тибет" [ Редагувати ]
Його позивний "Тибет". Бо у свої 50 він вперше побував на Тибеті й за три дні пройшов 50 кілометрів навколо гори Кайлас. А ще він столяр, і хоча мріє створювати красиві вироби, зараз бореться за свободу свою і всіх українців. Тож, тесля за фахом став піхотинцем і витримує найпекельніші штурми й нелюдські навантаження, але з мрією колись показати дружині китів в океані.
З перших днів великої війни Констянтин - волонтерив у Харкові. Тесля за фахом, він допомагав людям лагодити вибиті обстрілами вікна на Північній Салтівці.
Костянтин, позивний "Тибет", гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України:
Там у той час ми тільки поставили - прильоти. Мій телефон у людей вже у домашніх чатах був. У кого були ДСП - везли ДСП, знайшли місце, куди звозили це. У мене була майстерня, я там ручною паркетною різав. Люди за це нічого не платили.
Та від серпня 2022-го чоловік пішов добровольцем. І одразу потрапив у саме пекло. Кліщіївка на Донеччині та Серебрянський ліс у Луганській області. В одному з боїв, згадує Костянтин, ворог вистежив позиції наших захисників та закидав боєприпасами з дрона. Трьох найважчих поранених "Тибет" вирішив евакуювати. Пів доби відстрілювались удвох з побратимом.
Костянтин, позивний "Тибет", гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України:
Теж барабанні перетинки полопалися, і ребра були поламані. Вони намагалися перевірити - живі ми чи ні. І скидами з дронів, і з автоматами. Пройти ліворуч і праворуч намагалися. Ми відстрілювались. Дочекалися зміни, і тоді вже планово почали виходити.
"Тибет" узяв собі за правило і повторював побратимам - стояти один за одного.
Костянтин, позивний "Тибет", гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України:
Вони з шостої ранку починали обстріл мінометами. За дві години припинявся мінометний обстріл і виїжджали танки. Я був впевнений, що кожен стоятиме, ніхто не відступить і не покине тебе. Для мене було важливо, щоби вийшли всі живими.
"Тибет" був за старшого - і в кожному з бійців був упевнений, як у собі. Коли під Кліщіївкою не стало сил йти далі, товариш поніс його наплічник і автомат. Нині воїни дружать родинами.
Костянтин, позивний "Тибет", гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України:
Я подарував тарілки, дошки для нарізання. Мені подобається дарувати людям те, що я роблю. Я отримую від цього задоволення.
Побратим Костянтина згадує, як той, уже тяжкохворий, чотири дні взимку, на 20-градусному морозі тримав оборону.
Олександр, позивний "Бур", гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України:
І уже по виході на четверту добу чи п'яту Костя пройшов метрів триста, впав на сніг та каже: я більше вже не піду. Винесли його до машини евакуації, відвезли, як потім з'ясувалось: у нього температура 40 та двостороння пневмонія Хлопців не кинув, залишився.
Нині, каже "Тибет", він виснажений, але більше фізично, ніж морально. Йому вже за 50, долати переходи до позицій все важче. Та з окупантами на рідній землі не змириться ніколи.
Костянтин, позивний "Тибет", гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України:
Я не хочу, щоб до мене приходили й диктували умови, як мені жити. Чому вони мають погрожувати моїй родині? Я пам'ятаю переляканих батьків, які у вісімдесят років чогось мали ховатися у підвалі.
І в бліндажі чоловік мріє повернутись до улюбленої справи. Годинами пропадати у своїй майстерні, створюючи тарілки й вази. А ще, як і обіцяв, показати дружині китів в океані.
