Повалення Асада в Сирії: чому від цього виграла Туреччина [ Редагувати ]
Солдати ЦАХАЛу залишатимуться в Сирії, допоки не буде нових безпекових домовленостей, - заявив прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу. Мовляв, усе з міркувань безпеки, бо ж після зміни влади ситуація в країні незрозуміла. А поки що ізраїльська авіація систематично розносить сирійські арсенали та склади хімічної зброї. Туреччина, яку Дональд Трамп назвав головним гравцем у поваленні режиму Асада, гучних заяв не робить. Натомість накопичує війська на кордоні та, ймовірно, готує повномасштабне вторгнення на території сирійського Курдистану. Чи бути новій війні та які нові розстановки можливі в регіоні, розбиралася Анна Басова.
На летовищі Дамаска літак сирійських авіаліній готують до зльоту - уперше з часів падіння режиму Асада. Щойно всі наземні процедури завершені, а пасажирські місця зайняті, пілоти підіймають борт у небо.
А невдовзі він плавно приземляється в аеропорту Алеппо. Пасажири сходять з трапу, багато хто тримає в руках новий державний прапор.
Алі Омар Ріда, пілот літака:
Два головних сирійських міста знову з’єднані у повітрі. Я дуже сподіваюся, що цей рейс стане регулярним, а незабаром запрацюють і міжнародні маршрути. Батьківщина повертається в руки своїх синів, і це велика радість.
Відновлення авіасполучення – один із символів відродження життя у Сирії після повалення диктатури, розповідають наперебій місцеві жителі. Бо з-поміж іншого - це ще й найлегший і найшвидший шлях додому для мільйонів емігрантів. Значна частина з яких, вважають в ООН, повернуться до вже вільної країни у наступні пів року.
Рема Імсейс, директор агенції ООН Близького Сходу та Північної Африки у справах біженців:
Тисячі сирійських біженців уже вирушили додому. Найбільше - з Туреччини та Лівану, дещо менше з Йорданії.
Великі надії на нове життя покладає і ця жінка. Будинок її сестри у кількох сотнях метрів. Але рідні не бачилися 27 років, бо живуть по різні сторони лінії розмежування на Голанських висотах.
Тут віднедавна цілодобово курсують ізраїльські війська. Відколи повстанці маршем пішли на Дамаск, ЦАХАЛ увійшов у демілітаризовану з 1973 року зону та зайняв сирійський бік гори Хермон. На вершині якої видно Дамаск. Глава ізраїльського уряду дає брифінг.
Беньямін Нетаньягу, прем’єр-міністр Ізраїлю:
Ми тут, щоб оцінити ситуацію та ухвалити рішення щодо розгортання ізраїльських сил. Армія стоятиме тут, допоки Ізраїль не отримає нових гарантій власної безпеки.
Безпечно на півночі, де Ізраїль межує з Сирією, не було вже давно. Адже зовсім поруч Ліван, де прикордонні території донедавна були під контролем терористів із Хезболли. Ті постійно обстрілювали територію Ізраїлю та навіть, за даними ізраїльської розвідки, готували наземний рейд, схожий до різанини 7-го жовтня, влаштованої ХАМАСом. Саме через підконтрольну тоді Асаду Сирію бойовики отримували озброєння та гроші з Ірану. З падінням режиму ці канали перекриті. Але загроза не минула.
Мурхаф Абу Касра, військовий лідер "Хаят Тахрір аш-Шам":
Вони не мають права перебувати на сирійській землі. Ми закликаємо міжнародну спільноту залагодити це питання. Та вимагаємо виведення ізраїльських військ із Сирії.
Це слова одного з лідерів "Хаят Тахрір аш-Шам" - угруповання, що тримає нині владу в Сирії, усе ще вважається терористичним у Сполучених Штатах. На камеру вони нині виголошують ліберальні ідеї та навіть частково впроваджують у життя. Приміром, жінки більше не зобов’язані носити хіджаб, а з тюрем повиходили політв’язні. Однак Ізраїль на нових сусідів з радикальним ісламістським минулим споглядає з пересторогою.
Сергій Ауслендер, воєнний оглядач, автор ТГ-каналу "Война с Ордой":
Поки зберігається присутність ізраїльської армії, і судячи з того, що говорять, ЦАХАЛ там буде знаходитись до кінця 2025 року. Далі все залежатиме від того, як розвиватиметься ситуація в Сирії. Нова сирійська влада наче демонструє адекватність, Джулані виглядає пристойно, не якийсь там моджахед, навпаки, дуже європейський навіть. І наче обіцяє всім права та свободи.
Разом із повстанцями проти режиму Асада боролися сили сирійської опозиції, здебільшого курди. Серед них понад 10 тисяч людей втратили громадянство, бо попередня влада не вважала їх сирійцями. Тепер, кажуть у Дамаску, коли з тиранією покінчено, курдські угруповання мають стати частиною нових збройних сил Сирії. Натомість проти Туреччина. І хоча саме їй приписують головну роль у підтримці маршу на Дамаск, курдських бійців в Анкарі пов’язують із так званою "Робітничою партією Курдистану". Її і в Туреччині, і в ЄС внесено до терористичних списків.
Сергій Ауслендер, воєнний оглядач, автор ТГ-каналу "Война с Ордой":
Турки, вочевидь, прагнуть захопити все сирійське прикордоння, створити фактично певний буфер у деяких районах Сирії, які насправді контролюють уже давно. Там відбувається, так би мовити, повзуча анексія: працює турецька поліція, діють турецькі органи влади, дислокуються турецькі війська, населенню роздають турецькі паспорти. Найімовірніше, що так Туреччина планує вторгнення.
Однозначно в програші від падіння диктатури Асада - росія. Перехідний уряд Сирії уже заявив: москва повинна переглянути свою військову присутність. Попри сміливі заяви кремля, що йти з країни повністю вони не планують, на колись російських військових базах у Сирії згортають сили, а техніку завантажують у транспортні літаки. У відчайдушних спробах втримати свій вплив на Близькому Сході путінський режим, за інформацією "Волл-Стріт-Джорнал", переміщує залишки свого озброєння до Лівії, де біля керма проросійський фельдмаршал Халіф Хафтар.
