Війна і мова: чи змінило російське вторгнення ставлення українців до рідної мови [ Редагувати ]
"Звільнення російськомовних" - один із головних наративів кремля у багаторічній війні. Повномасштабне вторгнення остаточно розставило для українців всі крапки над "і". Співвітчизники більше не хочуть говорити мовою, якою віддають накази їх убивати. Народ зрозумів: мова має значення. Як за 3 роки великої війни змінилося ставлення українців до мови? Історії національної трансформації - далі.
Три роки повномасштабного вторгнення й безпрецедентні зміни у мовному питанні. 2022-й. Під впливом загальнонаціонального протистояння російській агресії - українська мова стає мейнстримом.
Нині це свідомий вибір десятків тисяч громадян - більше не говорити мовою ворога. Сьогодні українська - голос суверенності.
Я народився в місті Чернігові. Це російськомовне місто.
Тридцять вісім років Євген Сивопляс розмовляв російською. У 22-му, коли росіяни прийшли танками на його рідну Чернігівщину, став на захист рідної землі у лавах тероборони. Згодом бився за Бахмут, Авдіївку. Перше поранення і переламна мить у переосмисленні мовної ідентичності.
Євген Сивопляс, ветеран російсько-української війни:
Нас везуть у "швидкій" поранених і запитує побратим зі Львова, і він запитує мене як справи, як себе почуваєш. Я йому російською відповідаю, бо я ще ж тоді не переходив, і він такий головою так: тебе сьогодні майже вбили там, а ти далі продовжуєш спілкуватись російською. Як тобі з цим?
Під Авдіївкою захисник втратив нижню кінцівку. Нині живе в Луцьку й бореться за доступність міста для людей з інвалідністю українською. Уже два роки спілкується винятково державною. Переконаний: мова має значення.
Це ось передній і тиловий бастіон захисту країни.
Одеса. Стереотипно російськомовний регіон. Але дедалі більше людей тут усвідомлюють: воля починається з рідного слова.
Треба відстоювати своє.
Викладачка коледжу Наталя Кузіна свідомо перейшла на українську. Каже, її чоловік із перших днів пішов добровольцем на фронт. А вона розпочала свою боротьбу. За рідну мову.
Наталія Кузіна, жителька Одеси:
Коли ти просипаєшся вранці від вибухів, розумієш, що до тебе прийшли і не розумієш, за що з тобою так поступають, то відповідно ось цей біль дав от такий поштовх, не дати комусь зруйнувати те, що в нас є. І деякі знайомі навіть свідомо пішли навчатися української мови для того, щоби спілкуватися.
Тарас Кремінь, Уповноважений із захисту державної мови:
З появою курсів і системної державної регіональної мовної політики - 80% громадян України, які спілкуються українською.
Це підтверджують і дані нового соцопитування, проведеного Центром Разумкова на підконтрольних Україні територіях. Згідно з ним, українську мову рідною називають близько 80% громадян. На противагу 60 відсоткам у 2015-му. А ще понад 70% опитаних підтвердили, що розмовляють українською вдома (у 2015 цей показник становив 50%).
Костянтин Бобрик, ветеран російсько-української війни:
Коли на першому допиті я прийшов в Оленівці, там було 5-7 допитів, брали відбити, ДНК брали, і на першому допиті мені кажуть: та ти ж розмовляєш російською, ти донбасець.
Ті слова окупанта кардинально змінили уявлення про мову, зізнається Костянтин. Корінний луганець покинув рідне місто у 2014-му після початку російської окупації. Через 8 років загарбники застали його в Маріуполі. Чоловікові було за шістдесят, коли він добровільно пішов боронити країну. Двічі ледь не загинув від кулі снайпера та пострілу танка. У травні 22-го разом з іншими захисниками "Азовсталі" потрапив у полон, там пробув майже рік. У неволі твердо вирішив: назавжди викинути все російське зі свого життя й перейти на українську.
Костянтин Бобрик, ветеран російсько-української війни:
Нас там катували, знущались з нас і для себе прийняв рішення, що ні, я буду хоч як, як вийду живим, все, російської мови в мене не буде ні в родині, ніде.
Та вже у стінах колонії з вуст Костянтина зазвучала українська молитва. Це допомагало не зламатися, каже боєць. Побратими із західних областей допомагали йому опанувати рідне слово.
Була Біблія українською мовою - кацапи не забрали, і ми звідти псалми на українській читали, і ми так згуртувалися, що і розмовляли, і українською молитви робили не гучно. Хто хотів - приєднувався.
У руках Костянтина - перша книжка, придбана після звільнення.
Костянтин Бобрик, ветеран російсько-української війни:
Я почав читати "Кобзаря", я майже всього прочитав. Вдома ніякої російської, ні ТБ, ні ютуб, все у нас українською.
Для росії мова - ідеологічний інструмент. Спроби окупувати інформаційний простір, нескінченний потік російськомовного контенту - загрожують свідомості української молоді й національній безпеці, переконаний мовний омбудсмен Тарас Кремінь.
Тарас Кремінь, Уповноважений із захисту державної мови:
Дуже важливо, щоби питання мовної політики були такими ж сильними як українська зброя, ми повинні подбати про те, щоби офіційні документи були перекладені української мовою. Без відповідної роботи для міжнародного визнання української мови, нам буде дуже складно стати членами ЄС і НАТО.
А тим, хто досі не наважився на важливий перехід, мовники радять: не бійтеся помилятися - розмовляйте без страху.
Ольга Дубчак, філологиня, письменниця, головна редакторка видавництва "Віхола":
Найпоширеніша причина, про яку мені завжди говорять, чому я не переходжу на українську, тому що я боюся, що я заговорю неправильно. Можна починати з найпростішого - замовити десь каву українською чи там подякувати комусь.
Наприклад, воїну - за захист. Костянтин ділиться своїм рецептом: як заговорити українською в будь-якому віці:
Це нада, щоб воно прийшло в серце.
Адже мова - це щось більше, ніж просто засіб спілкування.
Костянтин Бобрик, ветеран російсько-української війни:
Українська мова для мене - це воля, це життя, це перемога, сила віри, сила родини, сила держави.
