Як ШІ змінює життя незрячих: досвід львів'янина [ Редагувати ]
Навчитися жити без зору. Львів'янин Андрій Станько, який не бачить з дитинства, організував курси для незрячих. Чоловік демонструє, як спрощує побут звичайний смартфон зі спеціальними програмами. Завдяки штучному інтелекту та голосовим підказкам людина, що втратила зір, може не лише, приміром, сплатити рахунки, а й розпізнавати предмети.
Міськими шляхами крокує чоловік в окулярах. Він тримає у руках телефон.
Чоловік прямує до інклюзивної книгозбірні. У Львові її знають як "Сенсотеку".
Тростина допомагає долати перешкоди, а тактильна плитка у закладі спрямовує до потрібної кімнати. Андрій не бачить з дитинства. І вже рік навчає інших незрячих, як у побуті може допомогти звичайний смартфон. Пристрій може слугувати не лише навігатором. Завдяки штучному інтелекту Андрій дізнається, що або хто перед ним.
Людина в червоному тримає перед собою камеру.
На одне око Андрій перестав бачити після нещасного випадку. Друге пошкодив внаслідок удару об двері у шкільному коридорі. Та це не завадило хлопцю здобути освіту. Після школи для незрячих він вивчився на юриста. Певні складнощі були у спілкуванні з однолітками.
Андрій Станько, викладач на курсах для незрячих:
Вони не мали досвіду спілкування з незрячими людьми. Вони думали, що треба особливо спілкуватись, особливо виражатись, поводити себе по-особливому. Насправді це було не так.
Андрій працював за фахом. І навіть знявся в одній зі сцен української стрічки "Поводир". При цьому активно користувався голосовою програмою для незрячих. Встановив її на ноутбук, планшет і смартфон. Тепер охоче ділиться своїм досвідом.
Роман і Юрій вивчають меню телефона. Дослухаються до всіх голосових вказівок. Так можна і рахунки онлайн оплатити, і послухати книгу чи відео. Та навіть просто зателефонувати.
Юрій на курсах новенький. Він іще трохи бачить, але з кожним роком усе гірше. До смартфона користувався озвученим кнопковим мобільником.
Юрій Лисенко, відвідувач курсів для незрячих:
Зараз я не задовольняюсь тільки тим, щоб дзвонити й виходити в інтернет. Хочу глибше освоїти, щоб мені була відчутна вся користь цього приладу.
Роман утратив зір понад 30 років тому.
З того часу в мене життя почалося з нуля, з чистого листа. Наново.
Понад усе чоловік любить книги, і саме цифрові технології йому допомагають знайомитись з текстами. Також Роман активно займається скандинавською ходою і бере участь у змаганнях.
Роман Мацьків, відвідувач курсів для незрячих:
Найголовніше, що я в той момент не опустився, не сів на стакан, ще щось, а знайшов у собі сили. За допомогою, звичайно, і знайомих, і того ж УТОСу, і цієї "Сенсотеки". Живу далі, бо треба жити далі, є ситуації набагато гірші.
Андрій Станько допоміг уже двадцятьом незрячим. На його уроки приходять і ветерани, які в боях з окупантами втратили зір.
