Екстремальний забіг заради інклюзії: як Одеса підтримала розвиток адаптивного спорту [ Редагувати ]
Розвиток адаптивного спорту - благодійна мета змагань, які відбулися в Одесі. У традиційному весняному забігу участь взяли і професійні легкоатлети, і любителі, а також ветерани війни та люди з інвалідністю.
Як минули перегони та чому цього разу вони виявилися дещо екстремальними - розповість Андрій Анастасов.
В Одесі дощ, вітер, часом навіть сніг, але змагання відбудуться за будь-якої погоди! У парку Перемоги зібралися понад шістсот учасників зі всієї України та з-за кордону. Розігріваються жвавіше, ніж зазвичай, адже температура повітря лише плюс три градуси!
Таїсія Українець, учасниця змагань:
Я думаю, що справжнім бігунам нічого не завадить, мотивація є, бажання бігти є, тому, я думаю, що всі будуть бігти, всі будуть радіти, все буде класно.
Починають з хвилини мовчання за загиблими у Кривому Розі, а далі традиційна символічна хода "Шлях ветерана". На стометровій дистанції крокують тридцять учасників російсько-української війни. Дехто на милицях і протезах. Як-от Олександр: унаслідок поранення він втратив гомілку.
Олександр Міхов, ветеран російсько-української війни:
Я прийшов сюди з тою метою, щоб, в першу чергу, об’єднатися з людьми, які зі мною однією думкою, ну, і також показати, що якщо в тебе є бажання і мрія, то ти можеш все.
Поруч естафету перехоплюють люди з інвалідністю на кріслах колісних. Вони долають дистанцію на три кілометри. У непростому заїзді Валентина Хоружа посіла третє місце. Зізнається: своєю участю прагне передусім підтримати українських захисників.
Валентина Хоружа, учасниця змагань:
І в другу чергу - це показати те, що спорт надає сили, надає впевненості і показати, що, не дивлячись на будь-яку інвалідність, треба займатися спортом для укріплення свого здоров’я, а також бути прикладом для інших.
І ось основні старти. Учасники біжать дистанції у п’ять, десять, двадцять один та сорок два кілометри. Цього разу частина зібраних коштів піде на формування в Одесі ветеранської футбольної команди на милицях. Організатори кажуть: розвиток адаптивного спорту - у пріоритеті.
Олексій Волобуєв, директор змагань:
Ветерани після війни, особливо з ампутаціями кінцівок, ну, їм дуже важко: вони вважають, що вони тягар, що вони нікому не потрібні... І психологи кажуть, і тренери, і спортсмени, що дуже важливо через спорт адаптувати, повернути людину до життя, умовно кажучи.
Змагалися і діти, і дорослі. Наймолодшому учаснику один рік, найстаршому - сімдесят вісім. Бігунів на трасі підбадьорювали волонтери.
Давайте! Ви зможете! Давайте п’ятірочку! Наступні, наступні!
Роман Завгородній, учасник змагань:
Непередбачувана була погода: я розраховував, що я буду в майці, але довелось вітрівку надіти: і град, дощ, вітер, все змішалося, але адреналін вивіз і особистий рекорд побив.
Наприкінці всім учасникам забігу вручили медалі. Варто зазначити, що цього разу маршрут був певним чином сертифікований: тобто здобуті результати - офіційні. І це дає змогу бігунам кваліфікуватися на міжнародні змагання.
