У Дніпрі благодійники привітали переселенців з Великоднем [ Редагувати ]

Вони вперше святкують Великдень не вдома, бо рідні стіни зруйнував ворог. Щоб люди не почувалися самотніми та мали надію на завтрашній день, благодійники навідалися до центру тимчасового проживання для людей похилого віку у Дніпрі. Прийшли з пасками та листівками. Їх писали діти з усієї України.

Стареньким вручають паски. І до кожної - листівку.

Привітання для переселенців писали діти чи не з усієї України. У Черкасах, Вінниці, Харкові, Миколаєві, Запоріжжі та Кропивницькому маленькі відвідувачі просторів "Затишно space" створили 180 малюнків.

Спокою, щастя Вам і Вашим близьким. Як приємно, це ж малючки. Я вже бабуся, я все це пройшла.

Пані Тамара розчулилась, бо згадала своїх онуків, які нині далеко. Сама жінка з Костянтинівки.

Тамара - переселенка з Донеччини:

У день 20-25 КАБів запускали, страшне. 

Через обстріли Тамара була змушена евакуюватися. Удари ворога зруйнували всі помешкання родини.

Тамара - переселенка з Донеччини:

До цього вже було 3 рази в будинок, по три рази у квартири дітей. І будинок свекрухи постраждав.

Сюди, у Центр для людей похилого віку та осіб з інвалідністю, Тамару привезли евакуаційники. Едуард понад три роки рятує людей буквально з пекла. Зараз найгарячіший напрямок - Покровський. Заявки на виїзд надходять щодня.

Едуард Скорик - працівник служби евакуації благодійного фонду "Схід-SOS":

Наразі ми працюємо прямо в Костянтинівці - зараз дуже непроста ситуація, як у самому місті, так і в Костянтинівському районі. Крайня евакуація була позавчора нашими екіпажами. І майже кожен день привозимо саме сюди, в цей шелтер, маломобільних людей, людей з інвалідністю.

Віктор Чебаненко - переселенець з Донеччини:

У 1988 році я пішов на пенсію. У 38 років пішов. Нагороди за що? За службу, за військову доблесть. Те, що заслужив - те й дали. Більше не просив, і все.

Віктор - військовий пенсіонер. Має звання мічман, його дружина, яка зараз прикута до ліжка - старший матрос. Чоловіка разом із коханою евакуювали з села Зелений Гай, що на Донеччині.

Віктор Чебаненко - переселенець із Донеччини:

Броньовиком вивозили, осколки по броньовику били, ми так нагиналися. Чесне слово, вони кажуть: ну, ребята, поліція вивозила, та ви не нагинайтесь, броньовик не проб’є. Фактично ми з села останні їхали.

Лінія фронту була за 8 кілометрів. Подружжя довго не наважувалося виїхати, та зрештою все ж вирішили евакуюватися.

Життя з чистого аркуша починає і пані Тамара - жінка згодом вирушить до Данії

Тамара - переселенка з Донеччини:

Вирішила почати все з чистого листа в 69 років. - Готові? - Готова. 

Евакуацію до скандинавської країни організували благодійники. А поки, щоб подарувати людям віру в завтрашній день, підтримують переселенців і влаштовують для них святкові заходи.

Тетяна Косова - психологиня благодійного фонду "Схід-SOS":

Знаходячись тут і отримуючи ось цю підтримку, вони погоджуються на подальше розселення, вони стають більш світлими та обнадійливими.