У Авдіївці вчаться виживати під обстрілами [ Редагувати ]

Жителі прифронтових населених пунктів під ворожим вогнем практично щодня. Снаряди розриваються на вулицях, городах та подвір'ях. Як виживають люди на лінії вогню - дивіться далі. 

Двір на околиці Авдіївки - наче музей АТО. У кожному вікні дірки від куль. Господарі не встигають склити. Будинок від осколоків підлатали, та мають іншу біду стіни не витримують гуркіт артилерії.

"Вони починають постійно годин о пів на сьому і пішло-поїхало таке важке, що нестерпно у мене стіни лопаються", - говорить Сергій Петрович.

Розпорядок дня для жителів прифронтової зони у двір до 8 ранку і після 8 вечора ні ногою. Ніч без сну. А поратися по господарству можна тільки до лінії, де починається город.

"Ви туди не виходите? - Небезпечно, вийдеш і він бачить мене і б'є по боках, я далі полю над головою тю-тю кулі свистять", - говорить Сергій Петрович.

Саме на городі Сергій Петрович і дістав поранення. А Микола Григорович пригадує - улітку бойовики гатили по його подвір'ї великим калібром. Під час такого обстрілу один снаряд поцілив прямо у льох, де він ховався з дружиною. Тоді старенькі опинилися у пастці.

"Тікати нікуди, мене в підвалі вже закопали я 4 години відкопували воно завалило одну сторону повністю".

Після того довелося льох укріпити. Тепер над ним - пісок, каміння і шини.

"Я вже випробував, там стрічка лежить, як потрапив снаряд то ця стрічка витримала найбільше самартізіровала і викинула наверх, тому я вирішив скати".

Господар просить - його двір фільмувати так, щоб бойовики не зрозуміли, де їхнє укриття і не почали бити прицільно. Готується до ще однієї зими під вогнем. І згадує як це було в другу світову.

"Зовсім інша справа була, раз налетіли, розбили і все, а зараз 2 роки стоять тут ні ті ні інші, ні чорта толку не травні".