Війна в полі: як аграрії виживають під обстрілами [ Редагувати ]
Більше ніж кожен п'ятий долар валютних надходжень приносить Україні аграрний сектор. Саме аграрії стали зараз головними постачальниками заробленої валюти в країну. Попри постійні обстріли та часту необхідність працювати в прифронтових зонах, вони продовжують сіяти та збирати врожаї. В цілому по країні немає жодного клаптика землі, який не зачепила б війна.
Про те, як виживають фермери України, на що сподіваються та про головні виклики, спричинені російською агресією, розкаже Євген Лесной.
Навіть тут, на Житомирщині, під час жнив уже нікого не дивують такі знахідки.
Проводили обприскування і просто під час роботи по засіяному полю знаходили такі уламки.
Головний агроном Віктор Бовгіра на початку повномасштабного вторгнення пішов до лав ЗСУ. Повернувся з особистих причин. Тепер намагається пристосувати фермерське господарство до життя в умовах затяжної війни.
Віктор Бовгіра, головний агроном фермерського господарства:
Тоді найважче було саме з адаптацією підприємства. Зараз, з часом, вдалося вийти, можна сказати, майже на той самий рівень.
Директорка господарства пані Ірина каже: до 2022 року врожай реалізовували лише на внутрішньому ринку. Востаннє три роки - в Європі.
Ірина Унгурян, директорка фермерського господарства, Житомирська область, село Половецьке:
Перший рік було дуже важко. Неможливо було продати продукцію. Але нічого, пристосувалися. До осені ми переналаштувалися й почали експортувати.
Фермерство, як відомо, тримається здебільшого на сезонному кредитуванні.
Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради:
Сьогодні аграрії мають змогу кредитуватись у межах програми "5-7-9". Це інструмент, який дозволяє хоча б не говорити про розвиток, але працювати в умовах, коли є обігові кошти на польові роботи.
У Міністерстві агрополітики наголошують: для фермерів передбачено низку програм підтримки.
Тарас Висоцький, перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України:
Це виплата 4 тисяч гривень на гектар для тих, хто обробляє до 120 гектарів. Це 7 тисяч гривень за голову для тих, хто тримає від 3 до 100 корів. І 2 тисячі гривень — на одну голову для тих, хто має від 5 до 500 дійних корів або телиць.
Економісти вважають: кредити важливі. А от безповоротні виплати розвиток не стимулюють.
Павло Мартишев, аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки:
Чому дотувати фермерів, а не виробників дронів? Чому фермери мають отримувати гроші просто так? Є різні форми підтримки й це варто враховувати.
Якщо вже підтримувати, то вкладати у наукові розробки для галузі.
Павло Мартишев, аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки:
Урожайність зернових і олійних в Україні нижча, ніж у Європі, попри гіршу якість ґрунтів там. Це привід замислитися: чому ми маємо напряму фінансувати малоефективних виробників?
А ще варто враховувати велику кількість не розмінованих земель та постійні обстріли поруч з фронтом.
Сергій Сорокунський, фермер з Херсонщини:
Наші землі знаходяться між другою та третьою лінією оборони, постійно є прильоти, є збиття. Десь місяці три напевно "Шахед" 500 метрів від нашого підприємства впав. Близько 20-30% залишилося людей, і це переважно люди похилого віку, або діти та жінки. Якщо говорити про фахових спеціалістів, то коло цих людей звужується і наразі в нас на кожного працюючого по три одиниці техніки.
Сергій Сорокунський - фермер з Херсонщини. Пережив і окупацію, і звільнення. Попри посуху, що спричинила руйнування Каховської ГЕС, намагаються пристосовуватися до реалій.
Сергій Сорокунський, фермер з Херсонщини:
Посівна досить складна, тому що вологи немає, але всі йому в суху, будемо чекати дощу, тому що не маємо часу чекати, бо дуже багато роботи.
Пані Ірина каже: гроші на розвиток беруть лише від міжнародних донорів. Зокрема, добудовують власний елеватор.
Ірина Унгурян, директорка фермерського господарства, Житомирська область, село Половецьке:
Американський народ допомагає українському. Ми маємо співфінансування. І все це задля підтримки малих підприємств.
Здатність шукати гранти — одна з ключових рис сучасного українського фермера.
Володимир Пугачов, виконавчий та регіональний директор у Східній Європі, Асоціація "Дунайська соя":
Насправді податися може будь-який виробник сої, який вирощує не ГМО-сою в Україні й готовий вчитися сталого виробництва. У межах нашої партнерської програми ми компенсуємо малим фермерам закупівельну вартість сертифікованого насіння до тисячі гектарів.
Варто підкреслити: нині саме сільське господарство є головним джерелом валютних надходжень до України. А це гроші на оборону.
Павло Мартишев, аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки:
Сільське господарство, разом із суміжними галузями, дає понад 20% ВВП. І це понад половина експорту. У 2023 році аграрний сектор дав 60% експорту. Через війну сильно просів промисловий експорт - руда, метали. Тож аграрка стала рятівною галуззю.
Можливість оперативно переорієнтуватися на європейський ринок дала угода про економічний безвіз - скасування мит і квот для української агропродукції.
Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради:
Європейський ринок - це 500 мільйонів споживачів. За три роки ми значно зміцнили свої позиції. Якщо до 2022-го експорт до ЄС становив 30%, то у 2024-му - вже 50%.
Але митні пільги Європа поступово скасовує. Що буде далі - наразі невідомо.
Ірина Унгурян, директорка фермерського господарства, Житомирська область, село Половецьке:
Думаю, до початку великої реалізації, до нового року, нам дадуть зібрати врожай. І, сподіваюся, домовляться, і безвіз залишиться.
Ось що кажуть у Міністерстві агрополітики.
Тарас Висоцький, перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України:
Єврокомісія запровадила спрощення - скасувала ліцензування і ввела квоту 7,12 на експорт. Це зробило процедуру значно простішою, ніж у 2021-му. Також працює державна установа - Офіс підтримки розвитку підприємництва та експорту.
А поки в ЄС вирішують долю нашого експорту - українські фермери вирішують інше: як зберегти людей. На цій фермі 50% працівників мають бронювання, підприємство критичне.
Володимир Назарук, головний інженер фермерського господарства:
Я заброньований, у мене троє малолітніх дітей. Хтось воює, когось мобілізують. Хтось переховується, не хоче їхати. Так і є. Брак спеціалістів - одна з головних проблем.
І ще одне: під час повітряних тривог не працює GPS. А без нього сучасному фермеру як без рук.
