В київській школі створили музей ОУН-УПА [ Редагувати ]

Завтра - в День захисника України - відзначатимуть 75 річницю від дня утворення Української повстанської армії. Для одних оунівці стали героями. Для інших - залишаються загарбниками. І все - через радянську пропаганду та відсутність популяризації теми визвольних рухів серед українців, кажуть історики. Та дехто для себе цю проблему вже давно вирішив власними силами. Як саме - розкаже Даніїл Снісар.

Черговий день у 309 київський школі починається з лінійки. Загін джур - так за часів козацтва називали зброєносців - розподіляє обов’язки. Старшокласники стежать за порядком.

Відразу помітно, що патріотичне виховання в школі - у пріоритеті. Першачки пишуть диктанти в камуфляжній формі. Це клас імені Івана Богуна - запорізького полководця. Учні тут навчаються за козацькими традиціями. Та найбільше в закладі пишаються єдиним серед київських шкіл музеєм українських визвольних змагань.

Від боротьби давнішої - до сучасної, від УНР - до АТО. На кількох квадратних метрах тут розмістили експонати кількавікової історії. Екскурсії проводять учні. У ці дні - головний акцент на Українській повстанській армії.

"Це дуже важливо, не тільки як для розвитку свого, але, наприклад і донести цікаву інформацію важливу інформацію про якісь періоди українського життя до інших дітей", - пояснює учениця школи Ганна.

Музей створили за ініціативи директорки. Пані Ольга жила та працювала в Євпаторії. Через анексію була змушена покинути домівку три роки тому. Та приїхавши до столиці - жахнулася: термін "бандерівець" і тут набув аж ніяк не патріотичного значення.

"І ми вирішили, що в Києві це перше, що ми маємо зробити - це донести дітям, дорослим, вчителям - про ту сторінку історії, яка у нас була абсолютно з ідеологічної точки зону. Вона подавалася неправильно. Вона оминалася", - каже директор київської школи № 309 Ольга Тимошенко.

У департаменті освіти рік не надавали дозволу на відкриття музею, кажуть викладачі. Там чомусь вважали його недоцільним. Школа залучила активістів та інших небайдужих і, зрештою, добро таки дали.

Тепер про героїзм українців - членів ОУН-УПА - тут згадують не лише в пам’ятні дати. Вчителі розповідають, що раритетні речі збирали всім світом: допомагали і батьки, й активісти. А інформацію брали здебільшого з інтернету і сучасної літератури.

"Є історичні джерела, є історичні сайти, які ми відвідуємо, в яких ми приймає участь і так далі. В електронних обговорюваннях, в онлайн конференціях", - каже вчитель історії київської школи № 309 Ксенія Хоменко.

Про що саме розповідати на позакласних годинах і тематичних уроках, викладачі визначають самі. Воно й не дивно, кажуть науковці. Адже достовірна, а головне - сучасна література в школах - не доступна.

"Підвищився попит на комерційну літературу. Вони зуміли цим попитом скористатися, почали співробітничати з авторами і випускати книжки. Звичайно, що за весь цей час не всі книжки дійшли до шкільних бібліотек. Вони в основному надходять до бібліотек університетів, у книгарнях. І будемо сподіватися що до шкільних бібліотек вони дійдуть", - каже науковий співробітник центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун.

Виходить, що вчителі та учні в пізнанні історії власного народу мають зарадити собі самі. Адже чиновники у владних кабінетах поки що лише роздають вказівки. Та спекулюють на історичних темах з наближенням пам’ятних дат.