Перемир'я зі смаком пороху: на передових позиціях Новолуганського не вщухають ворожі обстріли [ Редагувати ]

На Донбасі доба минула спокійно. Утім ворог, хоч перемир'я і дотримується, та продовжує провокувати наших бійців.

Про перше вересня на передовій і тих, хто замість лінійок з дітьми, провів цей день в окопах.

Да без різниці, вони можуть і вдень - коли їм заманеться, можна від них очікувати.

Перемир'я є, от тільки тиші немає. Передова. Околиці Новолуганського. Слухаємо яким буває тут припинення вогню.

Орест, офіцер Збройних сил України:

Це був постріл з підствольника ВОГ-25 у нашу сторону. Тільки він не долетів. Розірвався між нами і противником. - І таке буває часто? - Частенько. Не щодня, але більше вони під вечір стріляють.

Бувають кулеметні черги, не рідко прилітають гранати. Здебільшого вогонь супротивника не прицільний. Армійці кажуть: до того вже звикли. У штабних зведеннях це називають провокаціями. Наші бійці вогонь у відповідь не відкривають.

Орест, офіцер Збройних сил України:

Може бути міна, граната одна, безпілотник можуть скинути, щось таке з безпілотника - може бути всяке. Тому тиша для нас - це не саме таке.

Від самого ранку армійці тримають зв'язок з рідними. Адже до школи пішли діти. Татусі вітають їх із новим навчальним роком. Турбуються.

А їй книжечки дали, малій?

У Анатолія подвійне свято. Дочка Василинка - першокласниця. А син Богдан у день знань став повнолітнім. Без подарунка не обійтися.

І я йому подарую машину, вже підібрали ту машину.

Анатолій показує, машину нагледів, ціна приваблива. Та син влаштував сюрприз. Пішов у військкомат. Машини не хоче, хоче до батька в окопи. Тато лишень жартує. Каже, ото здивував.

Анатолій, військовослужбовець Збройних сил України:

Другі діти вибрали б машину. Яка армія! А воно… Я б і сам вибрав. Якби зараз мої года, та йому, та ще й розум, то конечно машину, нащо мені ця армія.

Та син хоче бути схожим на батька - піде служити за контрактом. Тож Анатолій дає перші настанови.

Сначала ти їдеш у Яворів. Там підписуєш контракт. Потім у Старичі, проходиш курс молодого бійця і все. - Ага, поняв. - І чекаємо тебе тут. - Хорошо. Скоро буду.

Тим часом тих, хто боронить наш мир, чекають удома. Анатолій каже: за п'ять років війни з рідними був тільки п'ять місяців.