На Житомирщині пенсіонер перетворив власну оселю на картинну галерею [ Редагувати ]
На Житомирщині 83-річний пенсіонер перетворив власну оселю на картинну галерею своїх робіт. Водій за фахом пише картини, втім презентувати чи продавати полотна не хоче.
Анастасія Старовойт побувала в гостях у митця.
Уся оселя Леоніда Михайловича завішана картинами. Більшість - репродукції полотен відомих художників. Та є й пейзажі власного авторства - пам'ятні місця дитинства. Понад 60 років дідусь не випускає пензля з рук.
Леонід Опанасюк, художник-самоук:
Це у мене було два бажання - художник і шофер. Шофер справдився, а художник ні. Це мені для душі. Для мене малювання. Я розумію - якщо людина займається творчістю - значить, то хороша людина.
Художньої освіти Леонід Михайлович так і не здобув. Однак імениті митці його хист до малювання визнали.
Леонід Опанасюк, художник-самоук:
Хороший був такий Побиванєц Григорій Дмитрович. Я йому приніс "Три богатиря" на показ, то він мені дав зауваження: що в тебе виходить все, але ти не змішуєш фарби. То я вже малював другий раз "Три богатиря", я добавляв червону фарбу - "совсєм другие цвета, совсем другая работа".
За десятки років - десятки робіт. Пропозиції показати картини на виставці дідусь відкидає, бо не вважає себе професійним митцем. Не продає і абикому не дарує. Пригадує, як через дрібну сварку подароване ним полотно віддали іншим людям. А от сусідським дітлахам залюбки малює котиків.
Леонід Опанасюк, художник-самоук:
Ви знаєте, як приємно, як іде дитина, здоровається до тебе. Зараз здорові і то, не те відношення до нас. А це діти. То я вже їм мабуть штук 5 чи 6 пороздавав.
Що з робіт не помістилося у будинку - художник вивішує на нього зовні. Картинна галерея просто неба нікого з перехожих не лишає байдужим.
Ніна Опанасюк, дружина художника:
Багато є, таких чужі люди навіть йдуть другий раз сюдою понад хатою, побачать на вулиці - стануть, дивляться, а дідусь там, на дворі чи на лавці сидить, "це я, - каже, - малюю. - Це у вас вони всі, чи ще є? - Каже: ні, є, у мене в хаті багато - А можна зайти подивитися - Заходьте". Ми всіх запрошуємо, нехай дивляться.
У планах Леоніда Михайловича - намалювати ще багато картин, та на мізерну пенсію вдосталь фарб і пензлів не купити. Тож дідусь пригадує, як у молоді роки витрачав на матеріали ледь не весь заробіток і до ранку виводив на полотні улюблені пейзажі.