Карантинний туризм: якими розвагами приваблює українців Туреччина [ Редагувати ]

Карантинний туризм. Через пандемію українці, які і мільйони жителів інших країн - обмежені у подорожах. Місць, куди можна полетіти попри карантин - не так вже й багато. Серед них - Туреччина.

Наш Даніїл Снісар відвідав Середню Анатолію і розкаже, чим окрім пляжів та лиж може зацікавити гостей наша морська сусідка.

Знайомство з центральним регіоном Туреччини, Середньою Анатолією, ми розпочали з міста Кайсері. По суті це транзитний пункт для туристів. Щодня аеропорт приймає десятки міжнародних рейсів. Перевага міста - його розташування. За годину звідси можна дістатися до гірськолижного курорту Ерджієс та Кападокії. Втім, й у самому Кайсері - теж є на що подивитися.

Відчути увесь турецький колорит можна на ринку. У Кайсері він один із найбільших в країні, посідає третє місце за площею. Придбати можна майже усе - від турецького текстилю до ароматних спецій, солодощів. І, авжеж - турецької бастурми.

Гекхан, продавець з ринку в Кайсері:

Бастурму виготовляють із м’яса биків. Важливо, аби вага тварини була не менше 400 кілограмів. Вирізку солять, кладуть під прес, аби позбавити м’ясо вологи. Потім добу маринують у спеціях. Іще майже тиждень, м’ясо зберігатимуть у підвішеному стані у прохолодному приміщенні.

Цього дня у м’ясній крамничці ми виявилися чи не єдиними покупцями. На гранд-базарі майже немає відвідувачів. Усе через жорсткий карантин. У вихідні заборонено працювати усім шопінг молам. Вночі й поготів - діє комендантська година. Ці обмеження не стосуються туристів. Хіба що, носіння маски обов’язкове будь-де, навіть на вулиці.

Є в обмеженнях й свої переваги як то, відсутність черг. Тож при відвіданні головного музею міста за соціальну дистанцію можна не боятися. Тут представлена історія кількох цивілізацій, що панували у центральному регіоні Туреччини.

Мустафа, екскурсійний гід Кайсері:

Перед нами перші аналоги смс - повідомлень, датовані другим тисячоліттям до нашої ери. У цей час регіон був торговельним та бізнес-центром. Тоді ж місцеві почали опановувати діловодство та документообіг. Для цього використовували каміння, на якому викарбовували текст. Якщо ж необхідно було передати повідомлення на велику відстань - ці таблиці доставляли караванами верблюдів.

Історія Центральної Анатолії налічує 4 тисячі років. Особливо це відчувається на землях Кападокії - напівпустельної долини, що оточена колись діючими вулканами.

Алі, туристичний гід Кападокії:

Первое извержение было 12 миллионов лет назад. И когда они извергались - сначала выбрасывался пепел. И этот пепел, с помощью ветра - покрыл всю территорию Каппадокии. И этот пепел поднял Каппадокию где-то на 20-30 метров. А где то 150-160 метров. Вот, столько пепла было.

Дивлячись на ці пейзажі важко уявити, що усі вони створені природою. Ця гірська порода називається туф. Вона формувалася протягом мільйонів років, внаслідок виверження вулканів. А вже пізніше, місцеві облаштували тут домівки.

Туф - порода м’яка. Тож, легко змінює форму. Це розуміли і предки. Тепер у Кападокії - сотні, якщо не тисячі печер.

Алі, туристичний гід:

И здесь, и в других столбах - люди просто пещеры рыли, чтобы жить там, постоянная температура летом и зимой - 12 градусов.

З часом древні народи навчилися будувати не лише на поверхні землі. А й під нею. Ще у бронзовому віці - хети, індоєвропейський народ, заклали початок будівництва підземного міста - Каймакли.

Висота деяких тунелів не перевищує одного метра. Тому пересуватися тут можна лише навприсядки.

Місто налічує 9 поверхів. А жити водночас у ньому могли 15 тисяч людей. У різні епохи Каймакли служив укриттям для ранніх християн, які рятувалися втечею від релігійних переслідувань і навал арабів.

Подивитись на Кападокію можна і з повітря. Регіон славиться польотами на повітряних кулях. Хоча - це як пощастить. Через мінливу погоду, особливо взимку - польоти часто забороняють.

Вікторія, журналістка:

Я б радила приїздити у Кападокію, не дивлячись не зважаючи на ризик того, що, можливо, не відбудеться саме катання на повітряних кулях. Чому, тому що це дуже гарне місце, яке варто побачити саме по собі.

Нові враження та красиві фотографії - гарантовані. Головне - перед візитом до Туреччини не забути здати ПЛР-тест за 72 години до вильоту. Інакше у країну вас не пустять.