Війна на Донбасі: українські бійці розповідають про окопне життя [ Редагувати ]

На фронті минулої доби 10 порушень режиму тиші. Російські окупанти атакували позиції Збройних Сил неподалік Водяного, Широкиного, Гнутового та Шумів. Найбільше обстрілів зафіксовано поблизу Авдіївки. 

Бойовики вели вогонь з гранатометів різних систем, кулеметів і стрілецької зброї. Втрат в українському війську немає. Про всі факти порушень штаб Об'єднаних сил повідомив представників ОБСЄ.

Більше про ситуацію на передовій - Ігор Левенок.

Луганщина. Передова поблизу Золотого. Нині на цій ділянці тиша, кажуть бійці, втім зайвими ілюзіями себе не тішать. Адже спіймати кулю тут можна легко.

Ігор, військовослужбовець Збройних сил України:

Над головою пролітали і пулі і такое тяжелое и ГП било и РПГ било, а так в принципе в последнее время тишина. Аж не привично трохи.

Бійці розповідають про окопне рутинне життя. Кажуть фронт став об'єктом нерухомості. Фіксована лінія розмежування. Час від часу - ворожі провокації. Так нині армійці називають обстріли. Ні кроку назад, але й жодного уперед. Постійне моральне напруження. Солдати кажуть така війна виснажує більше, аніж активні бойові дії.

В окопах здебільшого молоді хлопці. Доля та історія кожного - вражають.

Я думаю, что идти сажа это осознанный выбор, поэтому жаловаться не стоит.

І хлопці не нарікають. Це Ігор, йому 25. Родом із Харківщини. На війні вже п'ять років. Майже безперервно. Каже, для нього усе почалося в 2014. Коли зустрів свого дідуся. Той повернувся додому з Майдану.

Ігор, військовослужбовець Збройних сил України:

Да, мне дедушка говорил тогда, ти еще повоюешь своё. Я не знаю почему он это тогда сказал, но вот, пожалуйста.

Зброя, вибухи та смерть - це все що парубок бачив, відколи пішов до військкомату. Не раз життя й самого висіло на волосині.

Накрили тогда нас хорошо стодвадцать вторими, как сейчас помню, восем штук подряд прилетело по блок-посту, в п'ятдесяти метрах, ста метрах падали, ну очень рядом.

Тож Ігор не зі слів знає, служба в промерзлих окопах під кулями та снарядами - тяжка й небезпечна. Не кожному під силу. Та хлопець каже його змалечку виховували як захисника. Фізичні труднощі, то дрібниці. Для нього важливо інше.

Главное поддержка, родных, близких, друзей и всей Украины.

А сам боєць сьогодні підтримуватиме національну збірну з футболу у матчі з Францією. І ще футбольний вболівальник має заповітну мрію.

Я надеюсь в ближайшем будущем мне удастся побывать на Донбасс-арене, я помашу там украинским флагом. И слава Украине, донецкий "Шахтер" - чемпіон!