Війна на Донбасі: на передовій не вщухають ворожі обстріли [ Редагувати ]

Зранку на фронті, неподалік Майорська, бойовики обстріляли українські укріплення з гранатометів і стрілецької зброї. Втрат серед армійців немає.

Минулої доби ворог шість разів атакував позиції українських військових. По оборонцях Водяного противник бив із заборонених мінометів 120 калібру, а неподалік Авдіївки з великокаліберних кулеметів.

Неподалік лінії розмежування наші захисники знешкодили ворожий безпілотник.

Ну не я ж до них прийшов з мечем, а вони ж прийшли, і тут немає нічого грішного, це навіть святий обов'язок.

Околиці Донецька. Місто - як на долоні. В окопах нас супроводжує Андрій. Родом з Сумщини. Двадцять дев'ять років. У мирному житті мав бути священником. Навчався у духовній семінарії. Залишався рік до закінчення. У 2015 році хлопцеві принесли повістку. Мобілізація. Відтоді, каже, його місце тут.

Андрій, військовослужбовець Збройних сил України:

А знаєте що, саме головне? Головне - це бажання. І треба йти до цього бажання і воно обов'язково збудеться. І обов'язково настане мир. Не треба ніколи падати духом. Потрібно завжди тримати кулаки й потрібно завжди працювати. Якщо ти працюєш, то завжди буде результат.

І армійці кажуть - результат буде. Володимир мріє повернутися до мирного життя. У своє село на Чернігівщині. Там він обробляв землю. Батьки мають фермерське господарство. Відколи почалася війна, хлопець відпустив козацького "оселедця" і пішов до війська. Не говіркий, але має що сказати ворогу.

Володимир, військовослужбовець Збройних сил України:

Хотілося б дати інтерв'ю, але надіюся я його дам вже наступного разу! І вже тоді я його дам точно! Тільки отам - на кордоні. Вже тоді можете приходити і я проти не буду ніколи!

А ще бійці кажуть, там де не витримає дерево чи залізо, вони мають вистояти з вірою в Бога та Україну. А тоді вже можна буде й закінчити семінарію, каже Андрій.

Боже єдиний, великий! Нам Україну храни! Це дійсно великі слова і нехай нам Господь хранить Україну!