Трагедія МН17: суд виділив 10 днів, аби вислухати родичів загиблих [ Редагувати ]

Суд у справі збитого над Донбасом рейсу МН17 розпочав найемоційнішу частину слухань - свідчення родичів загиблих. Майже сотня людей - з Нідерландів, Австралії, Малайзії, Індонезії та Канади - виявили бажання виступити на процесі. Якими історіями поділилися - розкаже Олена Абрамович.

Вони цитували "Гулаг Арпіхелаг" Солженіцина, зачитували власні вірші, плакали під час розповідей про те, якими були їхні батьки, і часто згадували прізвище "Путін". Родичів жертв збитого у 2014 у небі над Донбасом пасажирського літака суд не обмежував ні в темах, ні в часі. Їм дозволили сказати усе, що накопичилось за сім років життя із втратою.

Вінсент Ессес, нідерландець, втратив брата з його сім'єю:

Що, якби ти полетів на день підніше чи раніше? Що, якби ти відмовився сідати у літак? Що, якби твої дружина та діти все одно б сіли у нього? Що якби рейс затримався, бо ти не хотів сідати? Що якби Путін та Порошенко мали кращі стосунки? Що якби Україна закрила свій повітряний простір?

Слово брали мешканці Нідерландів, Австралії, Малайзії, Індонезії та Канади - з зали суду або ж зі свого дому через відеозв'язок. Громадяни саме цих країн 17 липня 2014 сіли на борт літака в Нідерландах, який за кілька годин був збитий з російської установки БУК з непідконтрольних Україні територій. Тоді загинули 298 людей. І їхні родичі досі хочуть побачити відповідальних за злочин.

Ванесса Виск, австралійка, втратила батьків у катастрофі MH17:

Я запитувала себе, як на це реагувати? Як би відреагували злочинці, якби мова йшла про їхніх коханих? Як би вони почувались, якби їхнє життя закінчилось внаслідок політичного жахіття, у якому їхня країна навіть не брала участі? Як би Путін та його корупційний уряд відповів на це?

Австралійці Ваннесі було 22, а її брату Джейку - 21, коли вони з новин дізналися про те, що їхні мама і тато загинули. Досвід, пережитий опісля, вони досі не можуть згадувати без сліз.

Джейк Виск, австралієць, втратив батьків у катастрофі MH17:

Нас запитували, чи хочемо ми брати участь в ідентифікації тіл. Чи, може, захочемо зупинитися після ідентифікації лише одного з батьків, бо це травматичний досвід. І готували до ситуації, що, можливо, не вдасться ідентифікувати нікого. Що, може, знайдуть лише частину тіла - руку, чи ногу. Питання, які ти б ніколи не хотів почути щодо своїх батьків.

Для когось ці події перетворились на кінець кар'єри через емоційні зриви. У когось діти не змогли більше учитися в престижних школах, хтось зіткнувся з нічними жахами.

Як бачила кошмарні сни, в яких шукала тата в полі з соняшниками, просиналась з криком.