Чому в хутряній столиці України нині продають китайський крам? [ Редагувати ]

Хутряна столиця України. Так називають Тисменицю, що на Прикарпатті. За Радянського Союзу там працювало одне із найбільших хутропереробних підприємств. З часом воно занепало, але бізнес почали активно розвивати малі підприємці.

Нині за кушнірство взявся ледь не весь місцевий люд. Але замість українського хутра у Тисмениці здебільшого продають китайський крам. Чому - розкаже Жанна Дутчак.

Богдан Степанович вперше хутро взяв до рук ще у 17. Спершу обробляв сиру шкіру. Згодом доріс до директора фабрики. Каже: на початку шістдесятих на хутрофірмі працювало практично все місто. Шили кролячі шапки та кожухи із овечої шкіри.

Богдан Дарчин, житель м. Тисмениця:

До десяти мільйонів шкурок в рік кролика заготовляли. Таких в СРСР було 33 хутрові підприємства. І наша Тисмениця була перша в трійці по величі і по об'єму виробництва.

Наприкінці 80-х - початку 90-х, коли в фабрику прийшли німецько-голландські інвестиції, зарплатам робітників могли позаздрити навіть у столиці. Вся продукція, а це виключно елітні хутряні вироби, йшла на експорт.

Богдан Дарчин, житель м. Тисмениця:

Німці казали - ми платимо нашим українським робочим так само як німецьким. У нас в 92-му році люди заробляли 150 доларів - це були величезні гроші.

Але так тривало не довго... Через недосконалість тодішнього законодавства іноземці з Тисмениці швидко пішли. А легендарна хутрофірма збанкрутувала. Ті з місцевих, які опанували нову технологію виробництва і пошиття хутра, згодом і самі дома почали шити такий одяг. Наприклад, пан Микола вже більше двадцяти років має власний хутряний бізнес: невеличкий швейний цех та магазин з елітним хутром.

Загалом по місту їх більше двохсот. Але парадокс - місцевої продукції в них з кожним роком дедалі менше. Найбільшою бідою кушнірі називають китайську котрабанду.

Микола Гребінник, власник ательє з хутряних виробів:

В тій самі Тисмениці дуже багато Китаю…Нащо їхати в Тисменицю, як тут Китай.

За приблизними підрахунками, китайського одягу нині в Тисмениці більше вісімдесяти відсотків.

Вона є короткошорсна, опушена, якісна. А китайські мають довгу шпильку і сама вичинка велика різниця…

Тому китайський одяг набагато дешевший. Різниця доходить до десятка тисяч гривень.

Богдан Дарчин, житель м. Тисмениця:

Ті, що ввозять контрабандою, заробляють в три рази більше. Сьогодні.

Та кушнірство - це не лише дорогі хутра і шалені заробітки. В землі - небезпечні хімікати. Адже, під час обробки сирої шкіри використовуються різні спеціальні розчини. Вони можуть десятиліттями зберігатися в землі і викликати рак. І замість утилізації все це роками скидалося у місцеві річки…

Віктор Рудик, житель Тисмениці:

Вся таблиця Менделєєва в тих хімікатах. І свинець, всьо, всьо. Тяжкі метали.

Сьогодні в Тисмениці немає питної води. Водогін проклали аж за 15 кілометрів - з Івано-Франківська. А ще нині в місті чи не найвищий в області показник захворюваності на рак.