На Львівщині чоловіки знайшли діжки із зерном часів Другої світової війни [ Редагувати ]

Шукали скарби, а знайшли збіжжя. До того ж, часів Другої світової війни. На Львівщині троє чоловіків дістали з землі дві діжки із зерном, закопані ще у 40-х роках минулого століття. І для істориків тепер - це цілий пласт для досліджень.

Хто міг сховати бочки під землею? Для чого ? І чому їх випадково знайшли лише зараз? Відповіді знає Христина Гашенко.

Вони пішли полювати на скарби до лісу. Місцину обрали за 75 кілометрів від Львова. Взяли з собою й металошукача. І їм поталанило.

Геннадій Бартків, житель м. Перемишляни:

Почув сигнал, сигналило. Попробував - ну метал, почав копати.

Троє чоловіків і гадки не мали, що там під землею. Сподівалися на матеріальні цінності.

Володимир Серко, житель м. Перемишляни:

Якийсь час адреналін зашкалює, але бачимо, не похоже, ні на що не похоже, бочка, я кажу бочка, може спірт.

Скарбом виявилися дві металеві діжки. Коли чоловіки їх витягли, побачили написи німецькою мовою. Датовані 1943 роком. А в одній із них було зерно.

Микола Олійник, житель м. Перемишляни:

Сльози на очах, а ще коли запах того зерна почули, взагалі наче вчора в бочку засипали.

Найближче село до лісу звідси - Чемеринці. Тут, іще в 40-х, - розповідають місцеві жителі, - переховувались члени УПА. То ж, припускають, закопане збіжжя- справа їхніх рук.

Володимир Ляхович, житель с. Чемеринці:

Я собі подумав, що, можливо, то були запаси тих хлопців, які тоді ходили. Люди ховали, було і я так собі подумав про такий варіант, а тим більше ви сказали німецькі бочки.

За справу взялися історики. І з'ясували: бочки справді належали німецькій армії під час Другої світової. Солдати зберігали у них пальне для військової техніки. А вже пізніше вояки УПА насипали туди зерно. Так хотіли вберегти односельців від штучного голоду 1946, що його влаштувала радянська влада.

Михайло Борбулевич, історик:

На той час була поширена хлібозаготівля Радянським Союзом, який намагався забрати врожай таким методом. 15 серпня 1946 року в Станіславі була нарада ОУН, на якій було вирішено, що потрібно протидіяти тій заготівлі будь - якими методами , і навіть в плоть до того, щоб закопувати то зерно, ховати від каральних загонів НКВД.

У металевій посудині збереглося близько двохсот кілограмів зерна. Чому його не відкопали тоді - 70 років тому? Досі таємниця.

Любов Домінчук, директор історико - краєзнавчого музею м. Перемишляни:

Це є суміш, ми так вважаємо, і пшениця, і жито, така суміш зерна. В одній, на жаль, не збереглося, можливо, туди попала волога, а в другій дно ще в досить доброму стані.

Тепер науковці спробують посіяти зерно, щоб уже наступного року зібрати врожай. Снопи з колосками планують розіслати у музеї. Щоб українці не забували про голодні 46-47 роки минулого століття.