Світ шокований кадрами жорстокості російських солдатів в Україні [ Редагувати ]

Жахливі кадри жорстокості російських солдатів - продовжують шокувати світ. Але навряд чи вони здивували багатьох істориків та воєнних експертів. Бо точнісінько такі ж сліди московської окупації вже бачили раніше. Чим схожі війни в Чечні, Сирії та Україні і чому Путін продовжує застосовувати такі самі прийоми залякування цивільного населення - розповість Світлана Чернецька із Лондона.

Самашки, Комсомольське, Нові Алди. В кінці дев'яностих вони були передвісниками Бучі, Гостомеля та Бородянки. Це села, де російські солдати відзначилися особливою жорстокістю під час чеченських воєн. Мародерство, жорстокі катування, тіла на вулицях, братські могили, сотні вбитих, зокрема вагітних і дітей. Все це вже було. В Самашках, приміром, окупанти кидали бомби у підвали, де ховалися залякані місцеві. А тим, хто втікав з села, в спини летіли снайперські кулі.

Марі Стразерс, регіональна директорка організації "Міжнародна амністія":

На превеликий жаль, те, що ми бачимо сьогодні в Україні, за великим рахунком, повтор тактики та планів російських сил у Сирії, Чечні, і певною мірою у Грузії, які ми дуже ретельно роками документували. Серед них використання техніки облоги, де без розбору цілять у цивільних, зокрема в дитсадки, пологові будинки та спальні райони.

Особливо безжалісною була друга чеченська війна. Вона почалася у 1999 році, коли путін уперше став прем'єр-міністром та офіційним наступником президента Єльцина. Виснажливі атаки на цілі міста, без жодних воєнних підстав. Відрізання людей від усіх благ цивілізації. Зґвалтування, розстріли впритул, вимагання та грабежі. Такі методи залякування населення та придушення опору використовувала російська армія. Чеченську столицю - Грозний - 2003 року визнали найбільш зруйнованим містом у світі. Коли стало зрозуміло, що чеченці дають відсіч, путін віддав наказ нещадно бомбардувати Грозний, як нині Маріуполь.

Я не знаю, уже надоело. Хоть бы уже нас уже всех подряд убили бы, чем так мучить. Наши дети в школы не могут идти, один приходит и говорит - там бомбят, убивают, другой приходит, говорит - там солдаты тоже.

У Чечні Кремль боровся начебто з тероризмом, в Україні - з вигаданим нацизмом. І навіть риторика з того часу абсолютно не змінилася - заперечувати всі, навіть найочевидніші факти.

Ендрю Штоеляйн, речник правозахисної організації "Human Rights Watch":

Такі воєнні злочини ми, тобто людство, визначило найважчими. І якби ми ретельно їх розслідували та притягували винних до відповідальності, то такі речі траплялися б значно рідше. Це як з будь-яким іншим злочином: якщо люди безкарно можуть красти з магазинів, то завжди будуть такі крадії. А воєнні злочини - в 10 мільйонів разів гірші, але принцип той самий - люди мають знати, що їм доведеться стати перед обличчям правосуддя.

Чечня - далеко не єдиний приклад нелюдських вчинків російських солдатів. Давайте лише згадаємо війну в Афганістані, де Росія використовувала міни, схожі на дитячі іграшки. І найсвіжіший приклад - Сирія. Війська рф там теж без розбору поливали міста бомбами, цілячи в усі можливі мирні об'єкти, як то лікарні. І цей перелік не голослівний - докази усіх цих воєнних злочинів ретельно зафіксували міжнародні правозахисні організації. Саме цим зараз займаються і в Україні.

Сесіль Кудрі, голова французької гілки організації "Міжнародна амністія":

путін веде особливо брудну війну без поваги до людських життів, без поваги до міжнародного та гуманітарного права, тому йому доведеться відповідати за свої дії. Але щоб це сталося, щоб ці випадки перейшли від стадії розслідування до правосуддя, треба значно більше часу. І ми активно робимо свій внесок у надання доказів, щоб допомогти цьому розслідуванню, а також, щоби визначити ланцюг відповідальності в ланцюгу командування.

І хоча звірства в Україні - далеко не перший випадок в історії військ рф, правозахисники наполягають - він мусить бути останній.

Ендрю Штоеляйн, речник правозахисної організації "Human Rights Watch":

Не схоже, що це лише дії людей, які спускають гачок, але і їхніх командирів, а потім командирів тих командирів. Дуже важливо не лише те, хто віддає прямий наказ, є ще один важливий аспект, якщо командир чи чиновник високого рівня знав про те, що ці страшні речі стаються і нічого не зробив, щоби зупинити їх, вони теж мають бути притягнуті до відповідальності, і ось тут найвірогідніше, що воно піде аж до верхівки, до самого путіна.

І хоча путіну, як і раніше, абсолютно байдуже, що про його методи думає решта світу, зараз ситуація значно відрізняється. Бо на відміну від чеченського періоду, тепер Захід не просто глибоко занепокоєний, але й б'є по найболючіших місцях Кремля - суворими санкціями. Водночас допомагаючи українським збройним силам обороняти рідну землю.

Правозахисники зараз впевнені як ніколи, що цього разу Росії не вдасться вийти сухою з води. Надто довго світ заплющував очі на звірства її армії, і надто близько до західних кордонів відбуваються такі жахіття. Щоправда, попереджають українців, що треба запастися терпінням, бо притягнення до відповідальності займе чимало часу.