Близько 400 машин не пропускають на підконтрольну Україні територію у Запорізькій області [ Редагувати ]

Тортури по-російськи. Про них знає чи не кожен у Запорізькій області, хто намагається вирватись з окупованих населених пунктів. Близько 400 машин уже кілька днів стоять у місті Василівка - заблоковані російськими військовими. На підконтрольну Україні територію - їх не пропускають. Бо інакше, кому ж тоді вони видаватимуть рашистські паспорти, і кого ж грабуватимуть і катуватимуть своєю божевільною ідеєю "руського міра"? Мелітополь, Бердянськ, Енергодар... До речі, за останньою інформацією, про яку пишуть у ЗМІ - у Мелітополі прогримів потужний вибух біля дому, де мешкає так званий "губернатор" - колаборант Балицький. Що відбувається в окупованих містах Запорізької області? Подивіться.

Сотні машин, спека та дитячий плач. Це блокпост рашистів біля міста Василівка, чергова зупинка на шляху з окупованої території до вільної України.

Дайте выехать, много детей, женщин, с маленькими грудными детками. Помогите, пожалуйста, выхеть. Мы вторые сутки уже в дороге, очень устали. Дети капризничают.

Люди живуть у машинах і терплять приниження, аби тільки більше ніколи не бачити окупантів.

Ніна, жителька Мелітополя:

Моя знайома виїхала з Мелітополя, вона два дні провела в дорозі. Це щастя, що вони за два дні виїхали. Люди стоять і четверо і п'ятеро суток і їх не пропускають. Виїхати з Мелітополя не кожному вдасться. Тому що провіряють настільки, що неізвєсно де ти опинишся, чи у Запоріжжі, чи десь у підвалі.

Опинитися у підвалі рашистів ризикували й мелітопольці, які напередодні вийшли на мирну акцію. Навіть відео учасники знімали обережно - так, аби обличчя не потрапляли в кадр.

Мелітополь - це Україна, Мелітополь - це Україна.

Готувалися до акції в умовах максимальної секретності. Завдяки цьому минулося без світло-шумових гранат, пострілів і затримань з боку загарбників.

Ніна, жителька Мелітополя:

Ніхто не знав місто. Молодь шукала на площі, але там були орки з автоматами. Шукали по вулицях, а це відбулося в парку. Ну так, як ніхто зараннє не знав, пройшло без насилля.

Окуповане місто задихається від рашистської брехні, людям нав'язують необхідність отримання паспортів чужої країни. Аби підкупити хоч когось, "асвабадітєлі", які самі ж поставили людей на межу виживання, тепер роздають гуманітарку та рублі! Міський голова Мелітополя наголошує - брати і продукти, і гроші з рук окупантів - можна! Це життєва необхідність, а не ознака того, що люди танцюють під дудку рашистів.

Іван Федоров, міський голова Мелітополя:

Очень сложное финансовое состояние у жителей на оккупированных территориях. И они вынуждены брать денежные средства, в том числе, и у оккупантов. Как на выборах, деньги вы брали от кого угодно, а выбор делали по совести. Так и в этой ситуации необходимо, чтобы совесть была чиста, потому что все мы являемся гражданами Украины.

Про це пам'ятають і ті, хто веде боротьбу з ворогом за тисячі кілометрів від дому. Біженці з Бердянська, які тепер живуть у норвезькому Осло, як можуть підтримують рідне місто.

Бердянськ - то Україна. Тому Слава Україні! Героям слава!

Про те, що кожен населений пункт, де загарбники намагаються встановлювати свої порядки, - окупований лише тимчасово, наші захисники щодня нагадують рашистам. Коли випалюють їх з української землі.

Ховатися марно - кожним своїм влучним пострілом нагадують росіянам українські бійці. Вони дістануть кожного солдата найганебнішої армії світу і кожен рашистський танк.

Михайло Подоляк, радник голови офісу Президента України:

Ніякої росії на землі України точно не буде. Це вони сьогодні трошки бравують тим, що зайшли ордою, зайняли якісь наші міста, наші села, зруйнували все, що можна. І ведуть себе як звичайні окупанти. Не дають можливості людям жити так, як вони жили. Але все це закінчиться дуже і дуже швидко. Мелітополь, будь ласка, трошки ще почекайте, ми точно прийдемо і заберемо всіх у свою родину.

А відтак в орків є два шанси вижити - якнайшвидше тікати чи здаватися.