Збройні сили України високою ціною тримають оборону Сєвєродонецька: репортаж з місця подій [ Редагувати ]

Починаємо цей випуск із головних подій, які впливають і на долю Донбасу, і на долю всієї України. Фронт. Його епіцентр зараз - це Сєвєродонецьк. Росіяни не припиняють штурмувати місто, аби встановити там повний контроль. Та їм це не вдається. Збройні сили України високою ціною тримають оборону.

Загалом ситуація у східних регіонах дуже складна. Бо ворог переважає нас кількісно. Переломити хід боїв нам допоможе нова зброя. Про це на всіх міжнародних майданчиках говорить і наш президент, і посадовці. Але навіть із тим, що в нас вже є, армійці вправляються блискуче.

Руслан Смєщук переконався у цьому особисто. Він побував на позиціях українських мисливців за ворожою зброєю. Його репортаж далі.

Це відоме іронічне прислів'я. Вже армійський фольклор. Але воно, в буквальному сенсі, про цих хлопців.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Ані окопів, бліндажів, чи якогось такого, надійного укриття - лише швидкість. Підійшли, вдарили, відійшли - так працюють князівські протитанкісти. Справжні мисливці на ворожу бронетехніку.

Ці хлопці - розрахунки вітчизняних протитанкових керованих комплексів "Стугна" чотирнадцятої бригади імені Князя Данила. Зараз на Донеччині вони проріджують бронепарк росіян.

Кирило, військовослужбовець 14 бригади ім. князя Романа Великого:

Ми знищуємо в день, одну, дві одиниці техніки. Це постійно. Буває уловля, ну як на рибалке - сьогодні є, завтра нема. Але переважно щоденне знищення що живої сили противника, що техніки.

Хлопці розповідають: кожен постріл - це лише фінал. Перед цим розрахунок проводить значну розвідувальну та аналітичну роботу. Ставить себе на місце ворожих водіїв, намагаючись передбачити їхній маршрут.

Олексій, військовослужбовець 14 бригади ім. князя Романа Великого:

Шукаєш по посадкам, по дорогам…можливі шляхи відступу їхнього шукаєш. Куда вони будуть відступати, де їх краще буде бачити. І безпосередньо на тому місти як знаходиш - і робиш пуск.

Дуже часто ракету ведуть під зустрічним вогнем супротивника. І доводять.

Звісно, бувають і невдалі постріли. Емоцій хлопці не приховують. Але статистика уражень - величезна. За останній місяць вояки набили силу силенну ворожої техніки та піхоти.

Позивний "Горинич", військовослужбовець 14 бригади ім. князя Романа Великого:

Три ворожі танки, три БМП і три БМД…це ж купа силенна техніки. Так, а також зверху був екіпаж…і так чудово як він розлітається. Ну уже особисто я знищив один батальйон.

Олексій, військовослужбовець 14 бригади ім. князя Романа Великого:

Останнім часом вже ходять пешком. Пересуваються від позиції до позиції - більш менш пішки. От вчора на позиціях прождали - і тихо було, тільки піхота ходила.  - Це ви їх змусили? – Напевно.

Наприклад, на цій ділянці фронту вояки вже сформували цілу Алею слави - як вони її називають. Дорогу, на якій знищили десятки окупантів.

Позивний "Горинич", військовослужбовець 14 бригади ім. князя Романа Великого:

І там вони всі лягають…а чому вони їздять там? Вони ж бачать…бо в них одна дорога там. До нас щоб під'їхати, в них тільки одна дорога там, і вони всі лягають на тій дороге.

Попри це, найбільш пам'ятний постріл зі "Стугни" - перший. Кожен оператор комплексу в деталях про нього розповідає.

Було страшно, трусилися руки, але перший пуск - і перше попадання. По чому? БМД, бойова машина десанта. Разом з десантом соответственно. Були якісь нереальні емоції. Було не по собі, але було круто.

Ось так і воюють, у русі, із засідок, але завжди на драйві. Інакше під ворожі танки лізти важко.