Чернівецькі піротехніки показали дітям муляжі вибухівки, яку можуть знайти під ногами [ Редагувати ]

Артснаряди, гранати та міни. Муляжі вибухівки, яку можуть знайти під ногами, показали дітям-переселенцям чернівецькі піротехніки. Як поводитися, коли побачили небезпечний предмет та як відшукати гранату самостійно за допомогою металошукача. Такі знання і вміння тепер, на жаль, - не дитяча гра, а необхідність, - кажуть ті, хто розміновував українські міста і села, де побували окупанти.

Муляжі вибухівки у парку дітям показує чернівецький піротехнік Михайло Годзіна. Небезпечний врожай він із командою інших рятувальників власноруч збирав на Київщині. Це і непомітно прикопані міни на польових дорогах, гранати, якими були нашпиговані будинки мирних людей. Найпотужніша - 500-кілограмова авіабомба посеред поля у селі Перемога на Київщині. Ударна хвиля під час знешкодження сягала кількох кілометрів, а на місці розриву утворилась вирва у сім метрів завглибшки.

Михайло Годзіна, керівник групи піротехнічних робіт ГУ ДСНС у Чернівецькій області:

Міні-ставочок в полі, можна сказати. Ми стояли, то як ударна хвиля пішла - то аж машина колихнулася. А якби вона взірвалася на поверхні. Ви уявляєте, скільки грунт стримав осколків, скільки земля взяла в себе.

А ще є підступна пелюстка. 80-грамова міна може завдати непоправної шкоди.

Емма з Херсону намагається і себе спробувати у ролі піротехніка. Хоч і страшно, краще хай знає, як виглядає загроза, каже її матір Ліза.

Ми живемо біля моря. І ми плануємо туди повернутися. І я не знаю, скільки років ми там будемо ще щось знаходити.

У свої сім років дівчинка розуміє, що таке війна. З дому у центрі Херсону вона бачила окупаційні війська та чула постріли, а виїжджаючи з рідного міста, 10 годин проходили російські блок-пости.

Ліза, переселенка з Херсона:

Грозу ми боїмося, як смерті, тому що вона думає, що то нас бомблять, і треба кудись бігти. Багато хто залишився, з ними немає зв'язку. Також навіть коли вони виходять на зв'язок, ми не маємо змоги дізнатись насправді, як там справи. Якщо ти звертаєшся там українською мовою, в тебе переривається зв'язок.

Діти з міст і сіл, де побували рашисти, усвідомлюють, що слід уважно дивитись під ноги. А коли побачили підозрілий предмет, не підходити близько.

Михайло, переселенець з Києва:

Мені мама вже це говорила. Ну, десять разів, напевно, вже. Підходиш, якщо бачиш - відходиш на велику відстань, і дзвониш у службу, телефон. Якщо немає - просиш когось з дорослих подзвонити.

Чернівецькі рятувальники вже провели понад півсотні заходів, де показують і нагадують, як вберегтися від страшних сюрпризів, що залишали по собі рашисти. А невдовзі піротехніки знову рушають очищати українську землю від мін та гранат.