У Чернівецькій області майстрині створюють шеврони та обереги для військових [ Редагувати ]

Буковина стала прихистком для понад 90 тисяч тимчасово вимушених переселенців. Багато хто приїхав не просто перечекати. Переселенці роблять усе, щоб наблизити перемогу. У Чернівецькій майстерні рукоділля - тендітні, але сильні духом жінки, вишивають шеврони та обереги для військових. 

За благородною справою - майстринь спіймала Ольга Лучек.

Ця майстерня перетворилася на потужний штаб виготовлення шевронів. Тут - десятки майстринь. Рая саме працює над оберегом "буковинська пташка". Дівчина - родом із Луганська і дуже хоче повернутися додому. А тому вірить, що допомагає нашим захисникам боронити рідну землю. 

Раїса, переселенка з Луганська:

Є якісь стандарти, по них стараємося все зробити, правильно використовуємо тканину, нитки. Це зараз іде наша буковинська пташечка. Затримувались до початку комендантської години, а потім бігом-бігом додому щоб не перебувати на вулиці. 

У своїх картинах буковинську пташку - як оберіг життя - зобразила й художниця Валентина Гетьман. До Чернівецької області жінка з 11-річним сином приїхала з Нової Каховки на Херсонщині. 

Валентина, переселенка з Нової Каховки:

В мене аж мурахи…24 лютого ми з сином перейшли ГЕС десь о 12 годині пішки, з велосипедами, я тоді ще не знала, там було дуже багато техніки військової, були танки, коли побачила, що снайпери за кожним деревом, от тоді почали боятися. А коли побачила, що на ГЕС уже триколор, я кажу, синок - це не наші. Кіт на велосипеді, я не знаю скільки часу, мені здавалося, що дуже довго ми йшли пішки. Ми з сином виїхали з такого місця, де потім вже вбивали людей, які хотіли переїхати ГЕС і взагалі виїхати з Нової Каховки, то я думаю, значить у Бога є якісь плани на нас.

Вони старанно промальовують кожен макет, виставляють необхідні стібки. А далі - ця машина за програмою вишиває потрібний логотип чи малюнок. Власниця майстерні каже - буває, що техніка такого напливу роботи не витримує! 

Одарка Кучерява, директорка рукодільної мережі «Санта», голова громадської організації "Вишиваний дивотвір":

Наші машинки налаштовані на те, що ми вишиваємо шеврони для військовослужбовців. З тими потужностями, які маємо ми допомагаємо. Ми кожного дня, коли включаємо всю нашу апаратуру, всі наші машинки, бо вони мають властивість ламатися, то ми і гладимо їх, кажемо ти хороша, ти маєш гарно сьогодні відпрацювати. 

Майже кожна з майстринь, яка згодом повертається до рідного міста чи села, на згадку про другий дім беруть із собою вишиті сорочки, рушники, скатертини, ляльки-мотанки... Багатьом до душі саме ось ця Стефанія, її пані Одарка виготовила за одну ніч. Мистецькі роботи, створені під час війни, незабаром тут планують представити на творчій виставці.