До кінця липня запрацює реєстр руйнувань: як зараз живуть люди у зруйнованих помешканнях [ Редагувати ]

І якщо Славутичу - пощастило, місто фактично не зазнало руйнувать, то для сотень деокупованих сіл і містечок - проблема відбудови зараз питання номер один. До кінця цього місяця має запрацювати реєстр руйнувань. Там збиратимуть всю інформацію про пошкодження. 

Як це працюватиме? І як зараз люди дають собі раду? Яна Танчак познайомилася з родинами, чия багатоповерхівка стала відомою на весь світ. Та чи допомогає мешканцям така слава? Дивіться далі.

Яна Танчак, кореспондентка:

Ось ця дорога з Ірпеня веде до Києва. Тут буквально 6 кілометрів. А цей будинок став своєрідним щитом для столиці. Тут постійно точилися бої. В будинок ворожі снаряди влучили кілька разів. Вигоріло і зруйновано тут фактично все. Будівля відома на весь світ. Сюди навіть водять екскурсії. 

.... і не тільки. Цей комплекс - щотижня показують іноземним делегаціям.

Маштаби руйнувань - вражають... Але тутешні мешканці хочуть якнайшвидше їх забути і знову жити, як до війни. 

Олеся Кайдаш, мешканка Ірпеня:

Комплекс дуже подобався тут і поряд озеро і зелено, ну тобто дуже гарно, в мене весь час було відчуття, що ми живемо десь на курорті, тобто дуже круто.

Нині Олеся відмиває та відтирає. Її квартира, порівняно з іншими, майже в нормі. Вибиті вікна, стіни та меблі у кіптяві - це тут не вважають за пошкодження. З Олесею підіймаємося на останні поверхи - в квартиру сусідки. 

Олеся Кайдаш, мешканка Ірпеня:

Тут була дуже красива квартира, вона була дворівнева і наліво тут була спальня з таким гарним видом, а направо кухня студія і ось там завжди я сиділа на кріселку такому і вид дуже гарний. 

Квартир на останньому поверсі не залишилось, замість даху - небо. Першочергова експертиза встановила - будинок підлягає відновленню. Але коли його будуть відновлювати? Відповіді на це питання немає. Тож мешканці самі розбирають завали. Їм на допомогу прийшли волонтери.

Ірина, волонтерка:

Ми вирішили приїхати, тому що ми, здається, що треба допомогати не лише грошима, а й руками.

Мешканці в знищених квартирах намагаються знайти бодай щось уціліле. В будинку ми знайомимося з пані Тетяною. За кілька днів до війни жінка поїхала ховати свого брата в інше місто. До рідної оселі змогла повернутися лише у квітні, коли Ірпінь звільнили від окупантів. Зараз у зруйнованому домі Тетяна мешкає одна.

Тетяна Бродська, мешканка Ірпеня:

- Света нет, газа нет, воды нет, канализация не работает, поэтому ходила к соседке в туалет. - А як ви готуєте щось їсти? - В соседнем доме мне принесли электрическую печку, беру то что можна налить, распухнет, все эти кашки. Все эти смеси. - Ви вирішили не їхати звідси?Чому? - Я оптимист по натуре и уже привыкла жить в спартанских условиях.

Пані Тетяна приводить до ладу квартири сусідів. 

- Вчера я все пособирала. - Это собрала вещи, которые более менее можно отстирать? они на балконе лежали за креслом, тут обгоревшее ну все буквально/

Комусь - Тетяна знаходить документи, комусь - відправляє речі. 

 - Чому ви це робите? - Это ж соседи, если мы не будем все вместе помогать друг другу, дело с мертвой точки не сдвинется.

Сусіди все роблять власним коштом - щоб вивезти сміття, потрібно щонайменше 10 тисяч гривень. Збирають гроші як можуть - через соцмережі та благодійників. В цьому будинку повністю знищено 90 приміщень. До холодів його не відремонтуєш. Після первинної експертизи потрібно робити вже більш детальний огляд - вивчати в якому стані всі конструкції. І це коштує десятки тисяч гривень. 

Олена Холодовська, член правління ОСББ будинку:

Ми розуміємо, що наш будинок дуже пошкоджений і цим літом ми нічого не зробимо з ним і, мабуть, найближчі два роки ми нічого не зробимо з ним, тому ми маємо його законсервувати. 

А це - сусідня Буча. Історія цього будинку схожа з попереднім. Під час окупації росіяни поцілили в нього з танку. Тут зустрічаємо родину із немовляв. Валерія народжувала Уляну фактично, коли їхній дім горів. Повертатися з дитиною подружжю немає куди. 

- Все вигоріло - всі меблі повністю, навіть не видно було, де що стояло. Хотілось би, щоб відбудували скоріше, так буде швидше, бо нового житла ми не дочекаємося це точно.

Вигорів дах і всі квартири на останньому поверсі. 

Валерій Нужний, мешканець Бучі:

Ви можете бачити порожність плити, ось бачите тріщина глубина, вибиті шматки - така глубина абсолютно не придатна для експлуатації і потребує заміни.

Люди самостійно накрили дах плівкою. Але вона не рятує квартири на нижніх поверхах. В дощ їх заливає. Коли була пожежа, тут вигоріли всі комунікації. Мешканці - все відремонтували. 

Дмитро, мешканець Бучі:

Все повністю нове стоїть, ось тут був - горіло ж зверху, згоріла повністю вся сантехніка, зараз я все це вже поміняв за власні кошти.

В домі зараз живе кілька родин. Інші - чекають поки відремонтують дах. 

Артем Ланський, голова ОСББ житлового комплексу:

Але сума, яка для цього потрібна, вона значно перевищує наші можливості десь близько 4х мільйонів гривень. Якщо йти по етапам, то перший етап ми оцінюємо десь близько два з половиною мільйони.

Чи буде допомагати людям місцева чи обласна влада? Ми тиждень чекали на коментар від очільника Київської обласної військової адміністрації Олексія Кулеби. Просили розповісти, що ж робитимуть із такими будинками та головне - КОЛИ. Натомість власники зруйнованих домівок уже й не надто сподіваються на допомогу від держави. Дмитро навіть вирішив подавати позов до Європейського суду з прав людини. 

Дмитро, мешканець Бучі:

Я від держави Україна не буду вимагати гроші на відновлення моєї квартири, я вирішив звернутися до ЄСПЧ, щоб держава російська федерація компенсувала мені витрати і моральні і витрати на відбудову мого будинку.

Але потрібно розуміти, що цей процес нелегкий і тривалий. Потрібно зібрати всі документи, які підтверджують, що ваше житло постраждало від атаки російських військових. Необхідно написати заяву до Слідчого комітету Російської Федерації - це можна зробити електронною поштою. На відповідь російських слідчих можете не чекати - вона не потрібна. І скаргу до ЄСПЛ потрібно писати без емоцій: 

Юрій Білоус, адвокат:

Короткий стислий і конкретний перелік того, що сталося, коли сталося за яких обставин. Якими документами доказами це підтверджується - доказами можуть бути фотоматеріали, відео матеріали, пояснення свідків. Ваші звернення, будь-які акти органів місцевої влади, ДСНС, поліції, які складали щодо порушення наприклад, будь-які довідки від наших державних органів українських, заяви до правоохоронних органів щодо вчинення воєнних злочинів за кримінальним кодексом до Генпрокуратури україни, до Служби безпеки України.

Строк подачі скарги - 4 місяці з моменту події. І подати можна лише до 16 вересня. Бо з цієї дати росія перестає бути учасником Європейської конвенції з прав людини. Щоб українцям було легше збирати всі необхідні документи для таких міжнародних інстанцій - Україна створює реєстр руйнувань. Запрацювати він має вже цього місяця.  

Анатолій Комірний, заступник міністра інфраструктури з питань цифровізації:

Ми робимо цей реєстр, щоб в одному місці були дані і дуже важливо - юридично значимі дані - стосовно наших руйнувань в нашій державі. Це для того, щоб потім всі, хто постраждав від агресії і втратив там свої помешкання чи бізнес якісь обʼєкти нерухомості. могли далі щось з ним робити.

Лише в Дію українці подали 225 тисяч заявок про пошкоджене та зруйноване майно. Скільки потрібно коштів, щоб все це відновити - чиновники поки не беруться говорити і досі розробляють механізм відшкодування.