Медики з Черкас їздять на ротацію до деокупованої Херсонщини [ Редагувати ]

Реанімація Херсонщини. У деокуповані міста та села області повертається життя. Деякі населені пункти понад пів року перебували під московським ярмом. Інфраструктура там знищена повністю - немає електрики, газу, води. Але найболючіша проблема - відсутність медичної допомоги. Докладніше про ситуацію у звільнених херсонських селах - розповість Стас Кухарчук.

Ранок, із Черкас у напрямку Херсонщини виїжджає колона швидких - медики їдуть на ротацію. У нещодавно звільнених містах та селах їхня допомога вкрай потрібна. Шлях тут не близький, а подекуди майже не проїзний.

Поняв, ми пройдем, потім ви …Віталя держи від нього відстань.

Перший пункт призначення - Високопілля. Тут медики мають передати автомобіль екстреної допомоги. За час окупації росіяни знищили весь автопарк місцевої лікарні. Та й від самого закладу залишилися руїни...

Володимир Корнієнко, завгосп Високопільської лікарні:

При тому, як вони заїхали - вони сказали, що на машинах можете їздити, медицину тіпа неприкосновєнна, но самі вони базувалися в лікарні. Ну а тут базувався їхній міномет, вони його викочували, ставили тут і гатили на Князівку.

Пан Володимир каже: за сім місяців окупації росіяни вивезли все медичне обладнання, а що не змогли вкрасти - просто розтрощили. Особливо лютувати московити та колаборанти почали незадовго до відступу - грабували все.

Стас Кухарчук, кореспондент:

Ну от явний приклад "другої армії" мародерів! Вони замість того, коли тікали з Високопілля, замість того, щоб везти зброю, боєкомплект - вони вивозили крадене майно… ось це залишки трьох мопедів у згорілому автомобілі.

Окупантів вибили з Високопілля ще на початку вересня, але вид селища і досі жахає. Тут жодної вцілілої будівлі, досі немає електрики, водопостачання та газу. Але ті, кому вдалось пережити окупацію на відсутність благ цивілізації навіть не жаліються… Пан Анатолій та його товариш із болем розповідають, як росіяни розправлялись із їхніми сусідами та друзями.

Розстріляли їх і всьо, як б**дь собак, у голову. У нас в Архангельську - Павленків сім'ю розстріляли, Мелехенків сім'ю розстріляли дві сім'ї. Це не люди, там *** даже в полон брати …в мене сусіда вбили, а Васю Лукашова - теж застрелили.

Жахливих історій окупації чимало і в навколишніх із Високопіллям селах. До вересня чимала територія перебувала або під московським ярмом, або в сірій зоні. Наша колона дістається до них через саморобні переправи, бо всі мости тут підірвані. Хліб, медикаменти, продукти - сюди привозять волонтери. Ці свіжі хлібини з Наталиного в інші села будуть розвозити вже місцеві жителі … Люди тут навчились допомагати один одному.

В ті села де немає магазину …оно через річку.

Що тут відбувалося з квітня до вересня - важко навіть уявити. У Кочубеївській громаді з трьох тисяч жителів ледве залишилася половина - більшості людей пощастило виїхати, хтось зник безвісти, хтось загинув. Біда під назвою "рускій мір" тут постукала у кожну хату.

Стас Кухарчук, кореспондент:

"Воины армии россии", здесь уже ничего нет - не воюйте со старыми одинокими женщинами"! Ось цей напис на дверях однієї з хат в селі Наталине - він промовисто говорить про жахіття, які пережили місцеві жителі під час російської окупації.

Найбільшою проблемою на півночі Херсонщини залишається відсутність кваліфікованої медичної допомоги. Росіяни знищили та розграбували всі сільські ФАПи та амбулаторії. Тому на обстеження до приїжджих лікарів екстренки люди шикуються у черги.

Во врємя окупації ми лікували друг-друга самі, в кого що було - таблєтками ділилися. А так би повмирали.

Такі виїзди медики з Черкас та Києва на деокупованій землі Херсонщини почали тиждень тому. Лікарі та фельдшери заїжджають на чотириденну ротацію та об'їжджають села. Цього разу прийом відкрили у Пригірському. Пані Любов прийшла зі скаргами на болі в плечі.

Любов Юрченко, жителька с. Пригірське:

За здоров'ям прийшли - бо мене кацапи ось в плече вдарили, тепер болить, не можу руку підняти.

А разом із травмою пенсіонерка ще й вирішила перевірити ноги. Каже, дуже болять. Її оглядом зайнявся хірург, киянин Георгій Кераселідзе. Для нього, уродженця Грузії, це вже друга війна. У дев'яностих росіяни вигнали його родину з рідного дому. Тепер намагаються це зробити знову… Тому до людей, які пережили окупацію, у медика дуже дбайливе ставлення.

Це вже така запущена форма варикозу - без оперативного втручання ніяк...

Георгій Кераселідзе, хірург Національного медичного центру медицини катастроф:

Дуже багато людей провели, навіть місяці провели в підвалах і дуже загострилися хронічні захворювання суглобів, застудні захворювання, варикозна хвороба.

Відновити якісне надання медичних послуг на звільнених територіях поки не можливо, бідкається голова Кочубеївської громади. Не вистачає персоналу.

Людмила Костюк, Кочубеївський сільський голова:

Практично зараз працюють ті, хто і залишався в громаді, ті, хто виїхали - не повернулись. Тому змушені шукати шляхи залучення медиків з інших територій.

І допомога буде, заспокоює директор черкаського центру екстреної допомоги. Поки вахтовим методом працюють черкасці та кияни, але незабаром мають долучитись й інші регіони.

Ігор Фесун, директор Черкаського обласного центру екстреної допомоги:

Всі центри будуть приймати в цьому участь, по черзі, по мірі звільнення наших територій та по запросах військових адміністрацій. Зараз, на скільки я знаю вже готові близько 7-8 центрів.

На деокупованих територіях медики працюють із натхненням із кожним, хто звертається. Для них головне, щоб люди у звільнених містах і селах не почували себе покинутими.