В Миколаївському евакуаційному центрі організували заняття з арт-терапії для дітей [ Редагувати ]

У Миколаєві налічують вже близько 30 тисяч вимушених переселенців. Значна частина людей приїхала з деокупованих територій. Пристосуватися до нових змін допомагають волонтери. Особливо дітям. В одному з евакуаційних центрів організували заняття з арт-терапії.

Елочка! Раз-два-три!

4-річний Кирило готує своїм мамі, бабусі та братику подарунки - новорічні малюнки. Сім'я у Миколаїв приїхала з Херсону місяць тому. До цього пережили всі жахи окупації, а евакуйовуватися довелося під обстрілами.

Катерина Наливай, переселенка з Херсона:

Коли ми приїхали, у старшого напади були. Він прокидався з криками. Два ночі, кричав. Але зараз все добре.

Довгі місяці в окупації неабияк позначилися на дитячій психіці. Полегшити їхній стан намагається група волонтерів. Декілька разів на тиждень в миколаївському евакуаційному центрі для малечі проводять заняття з арт-терапії та індивідуальні зустрічі з психологами.

Світлана Чупак, психолог-волонтер:

У когось обстріли, їм було страшно. У когось страшніші історії. До всього цього тягаря додається той факт, що вони не вдома. Вони втратили своє ліжко. Своє місце, де вони були. Тому їм тяжко. На даний момент у них немає впевненості.

Єлизавета на заняття водить сина та доньку. Родина вимушена була залишити рідне село під Херсоном. Росіяни знищили їхній будинок під час одного з обстрілів. Поки живуть в евакуаційному центрі разом з іншими переселенцями.

Єлизавета Салюк, переселенка з Херсонської обл.:

Щасливі, що ми змогли виїхати, тому що ми боялися цих фільтраційних центрів, дуже боялися. Солдати ходили з рейдами, направляли автомати. Тяжкі були часи.

Разом із волонтерами діти малюють, вирізають, роблять аплікації та співають. Заняття не лише заспокоюють, але й допомагають соціалізуватися в чужому місті та знайти друзів.

Світлана Чупак, психолог-волонтер:

Ми розмовляємо під час малюнку, корегуємо якісь програми, водночас проводиться робота зі страхами. І вони вже можуть планувати, що робитимуть далі.

Ольга Марченко, волонтерка:

Они переключают свое внимание быстро. Рисунки их и краски, которыми они рисовали сначала, это были темные цвета. Дети рисовали танки, особенно мальчишки. Разорваных солдат. Сейчас мы рисуем бабочки, цветы, снежинки.

Окрім творчих занять, в найближчих планах волонтерів - новорічні заходи. Адже навіть під час війни діти потребують свята.