Ремонтувати та відновлювати: в якому стані нині перебуває місто-герой Харків? [ Редагувати ]
Життя в Харкові зараз - це рулетка. Немає жодного району, куди б не поцілили російські снаряди. Кордон настільки близько, менше 30 кілометрів, що інколи сирени просто не встигають спрацювати - снаряди долітають буквально за 40 секунд.
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Говоримо "Харків" - одна з перших асоціацій - Північна Салтівка. Величезний спальний мікрорайон, де не залишилося неушкоджених будинків. Здавалося, цей район-привід так і буде декораціями до фільму жахів. Але минув рік - і Північну Салтівку почали ремонтувати та відновлювати.
Місцеві будівельники ніколи раніше не стикались із такими завданнями. Коли треба зібрати до купи багатоповерхівку, в середині якої - діра від ракети.
Он ті дома взагалі, знизу доверху провалені.
Півтисячі харківських будинків - не підлягають відновленню. Над іншими - це близько 4000 - працюватимуть. Наразі відремонтовано 66.
В даний момент всі стараються, щоб людям було де жити. Хто за кордоном, хто десь на квартирах. А людям где-то ж надо жити.
150 тисяч харків'ян залишились без житла за рік війни. Валерій - один із них. У його будинок було аж 22 прильоти. Коли вбило сусіда, переїхав - у гуртожиток.
Валерій Аннус, житель Харкова:
Делают, скажем так, делают, спасибо конечно. - Ви приїжджаєте подивитись, як справи? - Ну да, хочеться побистрее, домой хочеться!
Це перші дні війни. Російська ракета "Калібр" пробиває будівлю обладміністрації в самому центрі Харкова. Під завалами 31 загиблий. Улітку поруч упадуть ще дві С-300. Споруда ззовні нібито монументальна. Але несучі стіни - зруйновані.
Анастасія Даугуле, кореспондентка:
Сьогодні головна владна будівля на головній площі виглядає ось так, з фанерними вікнами. Жодного співробітника ОВА всередині немає. Стан глибокої консервації. Що буде зі спорудою далі - відремонтують чи демонтують - наразі не вирішено.
Харків узагалі нібито завмер у стані шокової консервації. Магазини забивають вікна; люди намагаються не збиратися великими групами. Дітей на вулицях майже не видно. Бо у Харкові залишилось менше третини школярів. Навчаються по інтернету. Школи зачинені. Як і Виші.
До війни в Харкові було 300 тисяч студентів, величезна кількість іноземних. Сьогодні їх немає. Якісний освітній процес неможливий. Майже всі великі інститути зазнали пошкоджень. Один з останніх прикладів - ракета влучила в центральний корпус Університету міського господарства.
Частина міста - потребує ретельного розмінування. Як от екопарк, він просто нашпигований нерозірваними снарядами. Сапери відкрили кілька стежок, якими можна пересуватися.
До війни в харківському екопарку було п'ять тисяч тварин. Леви. Тигри. Ведмеді. Зараз вольєри порожні і розбиті. Єдині мешканці - благородні олені - ось вони, близько не підходять, бояться. Вони втікали від обстрілів в ліси навколо Харкова і тільки взимку зголодніли і повернулись.
Хижаків і великих звірів вдалося евакуювати. Від обстрілів рік тому загинули зубри, орангутанги, від страху зупинилися серця у кенгуру. Тих, хто втік - відловлюють до сьогодні.
Віталій Ільченко, директор харківського екопарку:
Першими ми зловили буйволів, у нас було їх п'ять. А вчора зловили ще й самицю муфлона. Тобто, постійно колекцію повертаємо. Надіємось, що будуть живі і вціліють. Ми їх відловимо і вони будуть в безпеці.
Окремий біль - це зруйновані пам'ятки культури, національного значення. На Харківщині - Музей Сковороди. Прицільним влученням російського "Калібру". Це було в травні. А в грудні почались роботи з консервації - справою опікується Міністерство культури, частину грошей надало ЮНЕСКО. Попередній висновок експертів: Музей Сковороди можна відновити.
Наталія Міцай, директорка Музею Сковороди:
Духовна зброя сильніша тілесної. І сьогодні наш народ об'єднався саме духовністю, ідентичністю.
