Пухнастий психолог для наших захисників: як пес Люцик допомагає воїнам [ Редагувати ]

Пухнастий психолог для наших захисників. Наші колеги з Військового телебачення провели день із десантниками 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Бійці певний час доглядають за псом Люциком. Кажуть, хвостатому вдається підіймати настрій усьому підрозділу. Подивіться самі. 

Діана Каленик - кореспондентка Військового телебачення України:

Ми приїхали до десантників 25 бригади, і зовсім випадково зустріли Люцика, він позаштатний психолог десантників і нам вдалося познайомитись з ним поближче. 

Цей чорний красень із карими очима вже став справжнім другом для наших сьогоднішніх співрозмовників. 

Максим – десантник:

Це наш бойовий товариш з позивним Люцифер, скорочено Люцик, виконує фунцію ротного психолога розряджає обстановку, хлопці приїжджають з нуля, бачать цю успіхнену морду, яка їх облизує, зустрічає. 

Люцик поводиться, мов справжній солдат, жартують бійці. До незнайомих людей - ставиться з обережністю. Але, зрозумівши, що ми йому не нашкодимо, швидко звик і до нашої знімальної групи.

- Розкажіть про його характер, який він у вас? - Веселий, хитрий, він ще молодий.

Люцика десантники знайшли ще торік восени, в одному з селищ неподалік Кремінної. Де його господарі - невідомо. Втім тепер він фронтовий пес. Бійці мають намір зробити його помічником медика.

- А як саме він буде допомагати медику? - Буде супроводжувати, можливо, а, можливо, начепим мадикаменди, БКвін не потяне, бо це ж собака, хоча йморівно будем використовувати, щоб підносив щось. - А як це буде відбуватись? - Є такі собачі свитстки, і вони реагують на ультразвуки і воно біжить. Ми вже таке пробували він бігає і реагує, ну це ще в процесі цей задум. Поки ми його використовуємо, як нашого психолога, він піднімає хлопцям настрій, бавимось з ним. 

Люцик - пес вихований, кажуть бійці. Можливо, це вдячність за порятунок, а, можливо, розуміння, що не передовій - не місце для пустощів. 

- Допомагає якось на бойових позиціях вам? - На бойових ми його не берем, тому що він ще молодий. Не боїться вже вибухів, може бігти під обстріли його нічого не лякає, бо він вже привичний до цього. Ну а так ми його тренуєм, навчаєм на поміч медику.

А отже щойно трохи підросте і натренується, буде не лише розрадою для підрозділу, а повноцінним помічником.