Жителька селища Луч на Миколаївщині живе у бомбосховищі понад рік [ Редагувати ]
В укритті часто збираються сусіди, яких війна міцно згуртувала.
Понад рік - саме стільки жителька селища Луч на Миколаївщині Світлана Гінжул живе в укритті. Сюди запрошує волонтерів, сусідів. Під час активних бойових дій жінка рятувалася в бомбосховищі від ворожих снарядів. І хоча українські військові вибили окупантів, Світлана не може повернутися у свою квартиру. Одна з ракет впала поряд із її будинком.
Світлана Гінжул, жителька села Луч:
Ми прийшли й зробили собі затишок. Отак і живемо, оскільки мені немає куди повертатись. Я ще тут. А отут у нас столова.
Пані Світлана показує своє нинішнє житло. Коли вперше спустилася до цього бомбосховища, не здогадувалася, що ці стіни стануть її притулком - на багато місяців.
Світлана Гінжул, жителька селища Луч:
На початку, як у нас почалась війна 24-го, я влаштувала суботники. Ми почали прибирати бомбосховища. І вони нам знадобились. В цьому бомбосховищі, де я зараз, було до 90 осіб. Сиділи один біля одного.
Біля Луча активні бойові дії почалися 27 лютого. Рашисти гатили по селищу з усієї зброї, що мали.
Ірина Охналь, жителька селища Луч:
Тому що все летіло. Воно все дрижало. У домі у нас є підвал, але там небезпечно. Ми звідси не виходили. Ми тут спали. Отут стояв диван. Принесли. Тут батьки спали.
Ірина згадує: з укриттів майже не виходили.
Ірина Охналь, жителька селища Луч:
Ми бігали додому. Ми тут рядом, нам пощастило, що близько від бомбосховища. То це тільки так - у туалет, помитися. А коли почали бомбить так, що просто не могли виходить, отут стоїть буржуйка, на неї ставили тазик, вішали, і так дітей мили.
Тут же, у сховищі, готували їжу.
Ірина Охналь, жителька селища Луч:
Чоловік приніс мангал. Варила борщ на всіх. Суп. Оце що було. Люди зносили, бо світла не було, на генераторах оце був один холодильник.
Окупанти ладні були зруйнувати кожен будинок, тільки б просунутися вперед.
Світлана Гінжул, жителька селища Луч:
Що за селом, що всередині села. Воно літало. Мені здається, вони просто били, куди хотіли та і все.
Через щільність обстрілів більша частина жителів евакуювалися. Пан Петро повернувся лише як тиждень.
Петро Чигирин, житель селища Луч:
Нема живого нічого в селищі. Селище розбите. Наша квартира постраждала. Тільки вікна. У сусідніх квартирах на другому поверсі повилітало скло. В цій квартирі все розбито. Дві плити з криші упали, лежать в кімнаті. Тут жив інвалід без руки, сам жив. Ось його машина. І не знаю, що з ним трапилось.
У будинок Світлани теж влучила одна із ворожих ракет. Від вибухової хвилі повилітали вікна та двері, зірвало дах, попадали стіни між кімнатами.
Світлана Гінжул, жителька селища Луч:
Оце тут був прильот. І воно все піднялося вверх, і тут вікон не було. Це зараз їх поставили. Там немає стелі, тому що там не було і даху. Це ми як тиждень тільки поставили дах. І потолків немає.
У Світлани путінська армія забрала і житло, і роботу, адже Будинок культури, де працювала жінка, снаряди рашистів теж зруйнували.
Світлана Гінжул, жителька селища Луч:
російські війська, які прийшли нас "освобождать" - "освободили" мене і від житла, і від роботи. Знищили все.
Поки що Світлана живе в бомбосховищі, головна прикраса - синьо-жовтий прапор.
Світлана Гінжул, жителька селища Луч:
Це в мене є прапор, наш український. І у мене ту є розписи всіх. Волонтери приїжджали, допомагали, ставили нам свої автографи.
І жінка рада гостям. В укритті часто збираються сусіди, яких війна міцно згуртувала. А ще заїжджають волонтери.
Світлана Гінжул, жителька селища Луч:
Я дуже вдячна всім волонтерам. Всім заграничним друзям, так, краще не було цієї війни, але за цей час війни з'явилось багато друзів, і ми завжди зустрічаємось як рідні, і я завжди всім рада.
Та попри те, що селище Луч сильно розбите, люди повертаються у свої хати.
В'ячеслав Охналь, житель селища Луч:
На цей час ми відновлюємо нашу інфраструктуру. Це водовідведення, водопостачання. Але люди вже повертаються і частина будинків вже з водою.
Голова громади розповідає, на яку допомогу можуть розраховувати жителі, чиї оселі зазнали руйнувань.
Олег Пилипенко, голова Шевченківської громади:
Наприклад, будинок ушкоджений і може бути відновлений. І є механізм: через "єВідновлення" видається акт комісійного обстеження, людина реєструється в "Дії", а далі отримує кошти до 200000 гривень. Другий варіант, який може бути, наприклад, житло у людини знищено повністю. Ця комісія робить висновок, що знищено повністю і людині треба чекати другий етап, який зараз влада розробляє, і людині будуть давати компенсацію або житловий сертифікат.
Світлана вірить, що зможе знову оселитися у власній квартирі. А про життя в бомбосховищі згадуватиме як про час, в якому крім страхів та відчаю, була підтримка, надія та людяність.
