50 кілометрів спільного кордону з країною-агресоркою: ворог цілодобово обстрілює Золочівську тергромаду [ Редагувати ]

50 кілометрів спільного кордону з країною-агресоркою. Таке сусідство для Золочівської тергромади на Харківщині - справжня катастрофа. Ворог обстрілює тамтешні населені пункти з артилерії - і вдень, і вночі. Про руйнування розкаже Наталя Діденко.

Ні сну, ні спокою. І так уже більше року. Пані Катерина мріяла про спокійне життя на пенсії. Та ці сподівання знишили росіяни. 

Катерина Сіра, пенсіонерка:

Страшно… кажуть: "Як ви там?" Та ніяк! Волю в кулак зібрали - і живем. Другий раз пошлеш, другий раз дулю покажеш, стріляй, стріляй паразит, нас не викуриш відсіля, ми такі, як вчепилися в землю, як отой казав "бабу з болота не витягнеш", так і нас, нас не витягнеш, нас не переможеш, тому шо ми українці, ми такі, шо фору дамо всім.

Коли рашистська ракета прилетіла у сусідній будинок та вбила трьох людей, пані Катерина каже, що наче в пеклі побувала. Вже встигла попрощатися із життям і довго не вірила, що смерть оминула. 

Катерина Сіра, пенсіонерка:

Ну їм завидно, завидно, шо вони бачать як у нас тут в селах красиво. Хай воно село, хай воно й шо, но кругом квіти, у нас тут і побілено було, і покрашено все. Конешно, в каждого водопровод, в каждого каналізація, в каждого асфальт і це шось значить – то, шо ми роботящі, нас земля держе. 

Час від часу над вулицями селища котиться відлуння вибухів, інколи зовсім здалеку, інколи - ближче. 

Людмила Малєєва, медична сестра:

Зараз не так часто, но прильоти есть. Ось буквально пару ночей тому, вчора о 5 годині ми не поняли, шо то було, но по криші сипались осколки, звідки, шо, ми не знаєм.

Враження, що інтенсивність вогню знизилася, оманливе - кажуть у Золочівській сільській військовій адміністрації. Останнім часом обстрілів, навпаки, побільшало. Ось наслідки одного з них - снаряд вибухнув просто перед будинком дитячої та юнацької творчості. 

Віталій Садовий, заступник керівника Золочівської сільської військової адміністрації:

Стріляли зі свого боку, підійшли близько до кордону, з артилерії, 4 постріли із своєй сторони. У нас тут містами 17-20 км, ну вони, звичайно, зі своєй сторони можуть діставати.

Цього разу минулося без жертв, але роботи лікарям у Золочіві вистачає - сюди везуть поранених і з сусідніх сіл.

Ілона Бутова, директорка лікарні селища Золочів:

Тяжких - стабілізуєм їхній стан, восстанавліваєм гемодинаміку і направляєм в шпиталь, або обласну лікарню, або в опіковий центр, в залежності від складності випадку.

Працюють медики з ризиком для життя. Кілька відділень лікарні - в руїнах - рашисти поцілили сюди ракетою С-300.

Віктор Коваленко, керівник Золочівської селищної військової адміністрації:

Прилітали і ракети С-300 і "Урагани", і "Смерчі", і "Градами" били. Безпосередньо виїжджали з боку Козачої Лопані і відтіля стріляли по Золочеву. 

Це відео Віктор Коваленко знімав торік 24 лютого. Довжелезна рашистська колона суне дорогою. Це була перша з трьох спроб загарбати Золочівщину. Невдала, так само, як і дві інші. Адже вже у перші години вторгнення росіяни зіткнулися із шаленим спротивом. 

Віктор Коваленко, керівник Золочівської селищної військової адміністрації:

Населення налаштоване категорично протів рф, просто категорично. Вони їх ненавидять. Це перше, а друге - те, що наші герої-вояки безумовно вони захищають наші рубежі і громаду. Громада єдина в нас на півночі від Луганської до Житомирської області, яка була не захоплена. 

Під окупацію потрапили два села громади - Макарово та Турово. Врожай, що там зберігали, рашисти вивезли, корів на фермах перебили. Загалом, сільське господарство громади зазнало величезних збитків. 

Віктор Коваленко, керівник Золочівської селищної військової адміністрації:

Самі розумієте, сільське господарство - це основа наповнення бюджету нашої громади, але одна третина зовсім не засіяна, хіба шо мінами там засіяно… яка забрудненість.. Ми працюємо в цьому напрямку і давали заявки з точки зору залучення додаткових сил для того, щоб очистити поля від цієї нечисті. Це є проблема. 

Та мешканці готові до проблем, тому й повертаються. Відновлюють роботу закриті підприємства. А на руїнах - квітнуть троянди. Бо життя - перемагає, впевнена пенсіонерка пані Катерина. 

Катерина Сіра, пенсіонерка:

Вишні згоріли, там оріх був величезний - згорів, і обрубок оцієї сосни і коло нього стоїть одна роза. Ви понімаєте… це таке, ну я вам не передам..