З димом і гранатами: як тренуються захисники Вовчанська [ Редагувати ]

Умови й способи ведення бойових дій весь час змінюються. Тож, військові мають постійно шліфувати навички й набувати нових. Як тренуються у вільний час у 57-й мотопіхотній бригаді - репортаж Світлани Шекери.

Інструктор Олексій на позивний "Чуб" дає бійцям завдання.

Солдати мають переміститися під прикриттям димової завіси.

Давайте чесно скажемо: ми ідеально кинути не зможемо ніколи. Ніхто з нас. Ми навіть ідеально не зможемо не те що закинути у вікно, а й на дах. Але наше завдання - максимально близько до стіни, щоб туди потрапила димова граната.

Вони кидають і проходять.

А тут відпрацьовують бій у міській забудові. Викурюють ворога з допомогою шумової гранати.

Всі інструкції від тренерів не з книжок, а з власного бойового досвіду.

Олексій, позивний "Чуб", інструктор 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка:

Ми даємо вижимку й саме той досвід, який ми самі пережили або бачили на власні очі в наших побратимів. Людям, які виходять на перше завдання, не потрібна купа зайвих знань. Вони тільки створюють плутанину. Потрібна вижимка по ключових напрямках, щоб вони залишилися живими.

Щоб кинути бойову гранату, каже "Чуб", слід подолати певний психологічний бар'єр. І з цим бійці впоралися.

Владислав, позивний "Ведмідь", військовослужбовець 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка:

Щоб влучно кидати, треба часто кидати. Чим більше кидаєш, тим легше. І попадаєш, і не страшно, і автоматично. Навіть уночі можна кинути. - А чим уночі важче? - Бо темно - не видно, куди крутити.

Відпрацьовують бійці й тактику бою. Пересуваються малими групами, прикриваючи побратимів і ховаючись від дронів. Згори їх веде "пташка".

Інструктор одразу вказує на недоліки.

Сергій, позивний "Сова", інструктор з тактичної підготовки 57-ї Окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка:

Це відсутність правильної комунікації, контроль секторів. Дуже часто опускають зброю, перебігають перед нею - це неправильно.

Сергій на позивний "Фізрук" уже 4-й рік служить водієм, був на Донеччині й Херсонщині, нині відпрацьовує бойові навички, щоб за потреби замінити побратимів на нулі.

Сергій, позивний "Фізрук", військовослужбовець 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка:

Найважче - це думка про те, що ворог тут, поряд із нами. Найважче - це морально. Перебороти себе, налаштуватися на позитив. Просто знищити цього ворога, щоб він назавжди відійшов від наших кордонів.

А це вправа зі стрільби. Щоб наблизити умови до бойових, кидають димову гранату.

Бійці 57-ї бригади, яка нині боронить Вовчанськ, навчаються, щойно випадає вільний час. Адже змінюються і завдання, і характер боїв.

Влад, позивний "Шум", в.о. керівника відділення підготовки 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка:

Наприклад, якщо оборону виконуємо в лісосмузі, а потім завдання змінюється - і треба вже діяти в урбанізованій місцевості, то ми оновлюємо навички. А хто не вмів, то навчаємо заново.

Від інструкторів військовослужбовці намагаються взяти максимум.

Позивний "Мойсей", інструктор з вогневої підготовки 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка:

Усі стараються, бо це їхнє життя. І життя їхнього побратима. Не буде такого, що на них хтось накричить. Ні. Це їхнє життя. І все.

І найбільша винагорода - повернення бійців із ротацій.

Олексій, позивний "Чуб", інструктор 57-ї Окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка:

Саме ті хлопці, які вижили, повертаються і кажуть: "Дякуємо. Воно стало у пригоді". Повірте, після цих слів, навіть якщо ти втомлений, ти окриляєшся, знову знаходиш у собі сили й з новим ентузіазмом працюєш із тими, хто тільки приходить.