Волонтери з Івано-Франківська вимушено припинили брати замовлення на маскувальні сітки [ Редагувати ]

Вимушена зупинка. Волонтери з Івано-Франківська вперше за час повномасштабної війни припинили брати замовлення від захисників на маскувальні сітки. Чому змушені відмовляти воїнам у допомозі - розкажуть мої колеги. 

На годиннику - 9 ранку, а в цьому волонтерському центрі вже триває робота. На сітках-основах жінки вив'язують маскувальні візерунки.

Це сітка вузликами, вона досить швидко плететься. Її може робити будь-хто без досвіду. Стаєте, берете клаптики, і з них виплітаєте на кожне перехрестя.

Галина каже, для неї це заняття - своєрідна розрада, аби не збожеволіти від горя. Торік у червні вона втратила на війні чоловіка.

Галина Батюк, волонтерка:

В перші дні я прийшла, сиділа просто в куточку і плакала. Для мене це не тільки трудотерапія, аби не думати що відбувається в житті. Чому я прихожу і допомагаю дівчаткам і хлопцям? Для того, аби закликати інших, щоб люди приходили, допомагали, бо це потрібно. Там багато наших хлопців, які потребують захисту.

Навіть, під час розмови з нами волонтери не припиняють працювати. Кажуть: дорога кожна хвилина. Адже замовлень від захисників - сила силенна.

Олена Николин, координаторка волонтерського центру:

У нас зараз замовлена квадратура, яку ми не виконали - десь порядку дві тисячі триста квадратних метрів, тобто два з половиною кілометри. Але, на жаль, ми не справляємося із тією кількістю замовлень, які сипляться. Ми вперше за оцих півтора року, що працюємо, припинили брати замовлення на маскувальні сітки повністю.

Запитів - побільшало, а робочих рук - останнім часом не вистачає.

Олена Николин, координаторка волонтерського центру:

Сонце присвітило, всі хочуть відпочити. Закінчилась школа. Багато людей, на щастя, повернулися в Київ, Харків. У нас багато ВПО працювало. Зараз ми стикнулися із проблемою, коли реально немає суто людського ресурсу.

Цей волонтерський центр має на Прикарпатті десять локацій, загалом працює близько півсотні волонтерів. А треба - щонайменше вдвічі більше. Інакше виконати всі замовлення для фронту - не встигнути!

Галина Батюк, волонтерка:

Можна придумати багато причин, щоб не прийти. А можна знайти ту годинку, і зробити щось важливе і потрібне.

Галина Городинська, волонтерка:

Стараюся по максимуму приходити й помагати, тому що знаю, що це потрібно. Це в пріоритеті зараз. Якщо маю час, то щодня, є так, що один день можу бути 6 годин, є що вісім, а інколи й дві.

Волонтери наголошують: той хто хоче допомогти, не обов'язково має приходити в центр. Можна працювати й вдома.

Олена Черкас, волонтерка:

Ріжуть необхідними нам смужками на довгу чи коротку сітку. Ці пакети якраз підготовлені, вони зараз грузяться в машину, розвозяться по людях, вони нам в той час повертають те, що порізали, і беруть нове собі, в роботу.

Волонтери розмістили в соцмережах заклик про допомогу. Адже нові замовлення від наших захисників вже надходять, але їх почнуть приймати лише після того, як буде виконано хоча б третину тих, які вже очікують у черзі.