Руслан Стефанчук розповів про політику 500 днів, євроінтеграцію та важливі законопроєкти [ Редагувати ]

Що за 500 днів війни встигла зробити Верховна Рада? Чи змусила депутатів спільна біда забути про чвари й об`єднати зусилля заради перемоги? Що таке "Навігатор НАТО" та "Айфон демократії" нам розказав спікер парламенту Руслан Стефанчук, в ексклюзивному інтерв`ю.

Олексій Фадєєв:

Пане спікере, по-перше, дякую вам за той час, що ви нам зараз приділили, за те, що зустрілися... 500 днів війни - це, без применшення, серйозний виклик для всього світу. Скажіть, будь ласка, як ви оцінюєте ці дня, цей рік і ще трохи, для світу, для Європи?

Руслан Стефанчук:

Насамперед, п. Олексію, дякую. що запросили мене. Безперечно, це така дата, яка усьому світові засвідчує, що це не просто 500 днів війни. Це такі дні, коли Україна боронить ті цінності, на яких ґрунтується світовий порядок. Це 500 днів, коли найкращі сини і доньки України кладуть своє життя за мир в Європі й в усьому світові. Це 500 днів, коли Україна демонструє усьому світові свою відданість тим ідеалам демократії і боротьби за права людини і, саме головне, за своє право на вибір, яке має цінуватися нашими партнерами. Це 500 днів підтримки, яку отримує Україна з боку цивілізованого світу. І це 500 днів поразки російської федерації, яка усьому світу бравувала, що вона візьме Київ за два-три дні, і 500 днів не може зрушитися і отримує шалений вілдпір з боку Збройних сил України, з боку українського народу, з боку всіх цивілізованих країн. Тому, безперечно, з одного боку це страшна цифра, бо вона пов'язана з війною. Але я дуже переконаний, що ця цифра - це цифра, яка швидко наблизить нас до миру, до миру шляхом перемоги України.

Олексій Фадєєв:

Як це, відчувати себе при кермі країни, яка знаходиться у війні і чинить спротив уже 500 днів?

Руслан Стефанчук:

Ну, це дуже особливе відчуття, тому що, мабуть відповідальність. Відчуваєш надзвичайну відповідальність. Відповідальність не тільки за Парламент України, відповідальність не тільки за ті рішення, які приймає Парламент України, але і за те, як повинні регулюватися відносини в державі в цей страшний воєнний стан... Тому що кожне неправильне рішення це може бути, скажімо так, певний вклад в не дуже успішні дії України. Але допоки я можу сказати, що всі ті рішення, які приймаються Парламентом, вони приймаються зважно, вони приймаються спільно, вони приймаються практично вім консенсусом... Вони приймаються - велика кількість з них - це конституційною більшістю. І ви бачите, що якщо ми сьогодні стоїмо, значить Парламент виконує свою функцію і приймає ті необхідні рішення, які зараз потрібні суспільству, які сьогодні потрібні армії, які сьогодні потрібні для нашої перемоги.

Олексій Фадєєв:

В одному з інтерв'ю ваших одному з видань, 19 червня цього року, ви говорили про принцип колективного прийняття рішень під час війни у форматі: Президент, Парламент і Уряд. Як цей формат виник? Чи вважаєте ви його ефективним?

Руслан Стефанчук:

Почнемо з того, що ще в перший день війни ми зібралися в Парламенті - всі лідери фракцій і груп - і чітко сказали, що ми створюємо антивоєнну коаліцію і в нас не буде фракцій і груп, у нас буде єдина фракція, ім'я якій Україна. І з цим ми прийшли до Президента України, і ми сприйняли цю позицію всі разом: що всі рішення, які продукуються, вони потрібні, насамперед, для країни. І тому абсолютно логічно, що будь-яке рішення, що приймається в державі, воно повинно не розбалансовувати державу. Воно повинно сприяти максимальному бюджетному забезпеченню цих процесів, які здійснюються. Воно повинно охороняти. захищати наших військовослужбовців. Для цього потрібен колективний розум. І щоби не було, як в нас в Україні традиційно - між гілками влади розбрат і ворожнеча. Це не час для з'ясування стосунків. Тому рішення, які приймаються, вони повинні бути безперечно погоджені в Парламенті, вони повинні узгоджені бути з Урядом, тому що він відповідає за фінансово-бюджетну політику забезпечення цих питань і безперечно повинні бути погодження з президентської вертикалі тому що в кінці підписує ці рішення приймається парламеном. Нам не потрібні закони, які ветуються, і тому краще знаходити домовленість до того, чим шукати якесь вирішення після того. Це абсолютно інший формат відносин, це відносини довіри, тому що саме оцій трійці сьогодні довіряє український народ і я вважаю, що всі разом ми робимо все, щоб наблизити нашу перемогу.

Олексій Фадєєв:

Якщо говорити про традиційний для українців, а ми знали... 30 років ми дивилися цей серіал, він називався "Трансляція з ВР" і це був такий серіал, дуже гострий, скажімо так. Протягом 500 днів війни ви, як спікер Парламенту відчували, що щось змінилося?

Руслан Стефанчук:

Безперечно. Що особливо, в перші місяці ви бачили, що парламент приймав всі рішення виключно ті, які були консенсусні. Тобто лише ті рішення, які були погоджені з усіма фракціями, групами, вони потрапляли в зал. Після цього, звичайно, Парламент це є політичний організм, і деякі речі все рівно ми обговорювали. Ми обговорювали переважно до моменту виходу до зали: в зумах, кожного дня, по декілька годин - великі дискусії по кожній цифрі, по кожному питанню, по кожному наслідку прийняття того чи іншого рішення. І коли ми приходимо в зал, звичайно, рівень дискусії він на градус нижчий. Але все рівно є, тому що парламент мусить проводити дискусію, тому що в дискусіях народжується істина. Але безперечно, сьогодні є дуже багато спікерів інших країн, які говорять: "якби не війна ми б тобі дуже заздрили, тому що немає зараз, слава Богу, в Парламенті України того, що ми бачили 30 років". Те, що розшарпувало, роздирало, ділило. Тому, що зараз - час для єднання. Я хочу особисто подякувати усім тим народним депутатам, які сповідують цю ідеологію єднання задля того, щоб ми не повторили помилок, які 100 років тому зробили наші попередники, і втратили мабуть саме цінне в Україні - нашу державність.

Олексій Фадєєв:

Яка роль демократії під час війни й чи є в неї обмеження, чи межі?

Руслан Стефанчук:

Я почну з того що демократія - це сутність України. І саме за демократичні цінності, які історично були притаманні українцям всю історію, Україна сьогодні бореться. Тому що один із принципів демократії - це право на власний вибір. І саме Україна має свій власний вибір - це повернення до Європейського дому, це входження до Альянсу й інші речі, які ми для себе визначили. росія не може сприйняти цього вибору, тому що в них абсолютно інша філософія сприйняття реальності: ми знаходимося на двох кінцях цивілізаційної прірви: між нами велика прірва і нерозуміння. І чому завжди українці не розуміли росіян, росіяни не розуміли українців. Але ми боремося за своє право. І тому, безперечно демократія - це основа перетворення. І демократія завжди була присутня і буде присутня в Парламенті. Ви бачите доволі гострі дискусії, які відбуваються в Парламенті. Ви бачите, що з тим, коли почали відновлюватися трансляції через певний час, на засіданнях в Парламенті стали звучати гострі питання - це абсолютно нормально, тому що тільки в дискусії ми можемо дійти до правильного рішення. Що стосується того, чи є демократія в повному обсязі, безперечно ні, тому що в нас режим воєнного стану, і Верховна Рада є єдиним законодавчим органом, і ми не можемо відновити прямі трансляції, тому що росія все одно основною своєю метою вбачає ураження центрів прийняття рішень, а парламент це той центр прийняття рішень, який приймає найважливіші рішення, які стосуються війни, тому що так записано в Конституції України. І тому такими певними невеличкими обмеженнями, але ми намагаємося утримувати баланс між відкритістю, демократію і необхідними заходами безпеки для парламенту, як єдиного законодавчого органу.

Олексій Фадєєв:

Наші партнери, на ваш погляд, розуміють це?

Руслан Стефанчук:

Безперечно, вони всі подивовані тим прогресом, який під час війни демонструє Україна, тому що, крім того, що ми забезпечуємо питання, пов'язані з війною, ми й демонструємо свій великий поступ до Європейського союзу, до НАТО, і ви бачите, що та оцінка з боку Європейського Союзу - вони всі відмітили, що вони вражені тим поступом і тим прогресом, який демонструє Україна. І вони особливо підкреслюють, що це дуже важливо, що Україна - це країна яка перебуває в період воєнного стану. Мені здається що якраз оця довіра, яка виникла між нами, між нашими партнерами, це, мабуть, те найцінніше, що ми не можемо втратити. Тому що вони безперечно вірять Україні, вони бачать як Україна бореться, вони бачать як Україна вистоює, виборює свою незалежність, вони бачать як Україна стоїть за свою свободу... І тому мені здається що оця довіра вона має тривати, і ми маємо жодним чином не підірвати її.

Олексій Фадєєв:

Ви кажете про поступ. І з цим пов'язано моє наступне запитання: як просувається законодавчо Україна у бік ЄС? Чи є якась перспектива? Чим вона вимірюється? Місяцями? Роками?

Руслан Стефанчук:

Найнеперспективніше - це називати конкретну дату. Єдине, що я хочу сказати, що парламент зробив максимум від нього залежне. До кінця минулого року ми прийняли необхідні законодавчі акти. Після цього ми отримали попередню усну оцінку, де нижче середньої оцінки ми не отримали за жодним пунктом: два пункти вважаються, що виконані. В найближчого засідання ми приймемо декілька з тих актів, які нам треба доприйняти. Я думаю, що до моменту осені, коли буде здійснюватися письмова оцінка наших прагнень, ми отримуємо "виконано" біля кожного пункту. Це для нас критично важливо, щоб до кінця цього року ми почали перемовини про повноцінне членство. Ще раз підкреслю, що у разі відкриття повноцінного членства - це подія, яка в рази вище ніж отримання кандидатську статусу. Для України це фінішна пряма до Європейського союзу. Далі отримаємо своє нове завдання по 35 пунктах, але я думаю що та естафета, яку вже продемонстрували й Верховна Рада, і Уряд, і безперечно Президент України, ми її пройдемо з честю і зробимо це максимально швидко, щоб Україна врешті-решт повернулася до європейського дому і стала повноцінним членом Європейського союзу.

Олексій Фадєєв:

Окрім Європейського союзу, НАТО. Наближається саміт: вже наступного тижня. А от 10 квітня цього року Верховна Рада звернулася до парламентів країн-членів НАТО з закликом підтримати членство в Альянсі для України, ухваливши резолюції. І от Польща, Литва, Латвія, позавчора Болгарія такі резолюції ухвалили. А що нам дає така парламентська підтримка?

Руслан Стефанчук:

Я почну, що такі ж декларації ухвалив ЄС і парламент Чехії. А також ми зараз очікуємо підписання також звернення від низки спікерів, включаючи спікера Німеччини, які також підтримують. Крім цього це тільки вершина айсберга, тому що ви бачите, яку шалену роботу пророблює Президент України, який в ці дні об'їжджає всіх лідерів, проговорюючи. Те саме ми робимо на парламентському рівні. Ми рухалися від категоричного "ні" до того, що сьогодні понад 20 країн вже підтримують шлях України до НАТО: на парламентську рівні, на урядовому, на найвищому рівні. Тому це той шлях, який ми маємо долати. Я глибоко переконаний, що саме важливе, що ми маємо отримати від цього саміту в Вільнюсі, я завжди про це говорю, це НАТО-навігатор. Тобто, ми хочемо бачити той шлях, який нам треба пройти, ті умови, які перед нами ставлять, і той час, який ми маємо витратити. Але впродовж цього шляху ми хочемо отримати гарантії безпеки. От якщо це буде результатом Вільнюського саміту, то безперечно це буде великий успіх для України, тому що ми усвідомлюємо, що під час війни стати повноцінним членом НАТО це є надзвичайно складна робота. Але кожен, хто стоїть на передовій, кожен, хто очікує нашої перемоги, хочу відповідного меседжу з боку НАТО: що вони бачать Україну членом НАТО, що вони приймають заявку, що вони роблять це для того, щоб Україна і НАТО зблизилися і був результат, який має бути засвідчений у Вільнюсі.

Олексій Фадєєв:

Скажіть, будь ласка, окрім суто такого я б сказав сухого формального політичного спілкування комунікації як це належить в політиці, ми знаємо, що багато західних політиків, партнерів підтримують, є друзями України як Борис Джонсон... Та чи розвинені такого роду зв'язки між парламентами країн?

Руслан Стефанчук:

Безперечно, тому що я наведу вам приклад: те, що президент Володимир Зеленський називає "iPhone демократії" - у мене, в моєму телефоні є телефони всіх спікерів і я кожного тижня повідомляю їм про сучасну ситуацію, що відбувається в Україні. Ми обмінюємося меседжами, дзвінками, і сьогодні саме парламентський трек в дуже багатьох напрямках став визначним для просування України. Я хочу тільки нагадати виступи президента в парламентах різних країн - це був перший етап парламентського треку. Після цього залучення спікерів інших країн в Україну, і за цей час, ви знаєте, велика кількість - понад 35 спікерів - такого не було за всю історію України - за цей час прибули в Україну. Ми їздили, показували їм, що відбувається в Україні. Ми проводили цілий ряд зустрічей, зокрема в Чехії, на зустрічі зі спікерами парламентів країн Європейського союзу, за півтора дня була проведена 21 двостороння зустріч. Ми говоримо зараз про співпрацю не тільки з парламентом, і не тільки з міжпарламентськими організаціями, але і з тими регіональними парламентськими об'єднаннями для того, щоб ми могли доносити правду про те, що відбувається Україні. Великий трек для нас зараз - глобальний Південь: ми зараз починаємо працювати дуже активно і постійно на зумах з країнами Латинської Америки, з країнами Африки, з країнами Азії. Тому що для нас дуже важливо щоб вони черпали правду про те, що відбувається в Україні, не з боку своїх російських посіпак, а відчували це особисто, від нас. І я дуже ціную персональний канал зв'язку з кожним спікером, тому що для нас це можливість доносити правду.

Олексій Фадєєв:

Ну й остання особисте питання, якщо дозволите. За 500 днів - найгірший і найкращий день для вас?

Руслан Стефанчук:

Найгірший день, я думаю, що це, як і для всіх, це 24.02.2022 року, це коли розпочалася ця жахлива війна. А найкращий день - це безперечний для кожного з нас, і він ще попереду, і називається наша спільна перемога.

Олексій Фадєєв:

Пане Руслане, я дуже дякую за ваш час і за цю розмову.

Руслан Стефанчук:

Дякую.