Письменниця Людмила Охріменко написала книгу про події із життя військового [ Редагувати ]

Сучасна українська література отримала новий поштовх до розвитку, хоч і описує найстрашніший період життя - війну. З'являється все більше книжок, що торкають серце гіркими спогадами та душевною величчю.

Людмила Охріменко, авторка романів про кохання, написала книжку про війну. Українська письменниця зуміла відчути внутрішній світ військового розвідника, кримського татарина за походженням та мусульманина за віросповіданням.

Про створення історії й спілкування з героєм розпитала авторку Юлія Зайцева.

Пані Людмила привезла до бібліотек у Сумах свої волонтерські історії та книжки. Авторка роману про війну - мрійниця, яка колись займалась балетом. Отримую автограф та запрошую на прогулянку.

Письменниця навчалась у Ленінградському виші, жила у Криму, а зараз мешкає у Харкові. Але її батьківщина - Дніпропетровщина.

Я там народилася, там бабуся, до 7 років я жила у бабусі, на маленькому хуторі, бабуся мені читала казки, вона мені співала пісень.

Бабусі Людмила Охріменко завдячує знанням рідної мови, якою певний час не користувалась.

Я - українка. Питання, чому я, українка, говорю іноземною мовою та ще й мовою ворога. Нелогічно навіть, я вже не говорю, що не гарно виглядає. Тому з 14 року поступово, це не швидкий процес, але десь приблизно за 3 роки я повністю перейшла.

Саме 2014-й рік перевернув світ Людмили. Жінка почала волонтерити.

Людмила Охріменко, письменниця:

На що не розраховував путін? Він не розраховував на 2 категорії людей: перша - це на добровольців і на тих, людей, українців, які просто дістали свої гроші, власні, кровні, і закупили на них все, що могли закупити для армії.

За допомогою до письменниці звернувся військовий - з проханням викласти його історію на папері.

Як сповідь, як покаяння… Може, бажання прощення за щось… Може, це була просто психологічна реабілітація людини після тих тортур, як він переніс, і після того, що сталося в його житті.

Упродовж кількох місяців пані Людмила годинами слухала сповідь:

Він завжди повторював, що він може говорити тільки за себе. Він завжди повертав мене на своє бачення світу.

Тоді, ще до повномасштабного вторгнення, Людмилі по-жіночому складно було зрозуміти його безапеляційність.

Людмила Охріменко, письменниця:

Не можна так жорстко говорити, що росіян потрібно вбити всіх, от всіх, хто прийшов на нашу землю, тут повинні й залишитись, але вони ж теж люди, в них теж є мами, може вони помилялись, він казав: не треба застосовувати до них це поняття, вони не люди, ти просто не знаєш і не розумієш.

І у своєму романі письменниця зберегла цю жорсткість свого героя, не відступила від свого правила - писала правду: і про полон, і про помсту, і про любов.

Людмила Охріменко, письменниця:

Художня правда, вона ж не фактична. Там дуже багато було того, про що він мені ніколи не розповідав. Це вже були інші люди, з якими я поспілкувалась, які мені розповідали про своє життя, наприклад, його побратим - кримський татарин, який досі знаходиться в кримській тюрмі, і його дружина багато розповіла про стосунки в родині, про традиції кримських татар.

Розкривався і сам розвідник, якого письменниця у своєму творі назвала "Оскар".

- Чому Оскар? - Дуже важливе питання. Тому що Оскар Шиндлер. Це людина, яку євреї назвали праведник світу. І він для мого героя був взірцем. Я зрозуміла, що мій герой, знаєте, він не така жорстка, цілеспрямована людина, військова, яка виконує свою роботу, яка воює, а це такий самий гуманіст.

Зрештою, 3 сотні сторінок були набрані, розв'язка записана, залишалася лише рецензія головного героя.

Людмила Охріменко, письменниця:

Я переживала, як він оцінить. І нарешті на 7 день мого очікування він мені прислав таки повідомлення. Як справжній офіцер він написав мені, я завжди так жартую, говорю: розлогий коментар з виправленнями й що потрібно зробити далі в романі, він мені написав: ок. - І все? - І все.

Тоді Людмила під чоловічим псевдонімом відправила роман на "Коронацію слова". І "Оскара" високо оцінили.

Людмила Охріменко, письменниця:

Голова комісії, а також засновник цієї номінації на "Коронації слова" Олександр Вільчинський не повірив, він сказав, що цей роман не могла написати жінка, що цей роман написав чоловік, і скоріше за все цей чоловік пройшов АТО.

Роман здобув відзнаку як одна з кращих книг на воєнну тематику 2021-року. Її герой не прагнув визнання, він і тепер залишається в строю.

Людмила Охріменко, письменниця:

Завжди говорив, я - звичайний український солдат. І мені хотілося написати книжку саме про звичайного справжнього українського солдата, про людину, яка перемогла свій страх, перемогла біль, і перемогла, найголовніше - перемогла в 100 разів сильнішого ворога. Це надихає і додає людині й нам всім розуміння того, що ми обов'язково переможемо.

Письменниця продовжує волонтерити, багато спілкується з військовими й міркує про майбутні твори. В них знову буде війна і головне - Перемога!