Два місяці "наступу на Харків": як вдалось зупинити ворога [ Редагувати ]
Два місяці так званого "великого наступу на Харків". 10 травня 2024-го росіяни розпочали повномасштабний наступ на Харківщину. Підготовлені підрозділи рф перетнули державний кордон і прямували одразу по трьох напрямках в бік Харкова. Які цілі ставив ворог? Як його вдалося зупинити й чи були зведені фортифікаційні споруди?
Про все, з перших вуст військовослужбовців оперативно-тактичного угруповання "Харків" - далі.
10 травня 2024-го російська армія знову посунула на Харків. Гарячими точками на мапі став Вовчанськ і села на північному кордоні з росією. Що хотів ворог…
Віктор Солімчук, начальник штабу, заступник командира ОТУ "Харків":
Це була спроба розтягнути Сили оборони взагалі між всіма напрямками. Найближчим завданням, так, як ми оцінюємо, це було створення, так би мовити, буферну зону, яка допомагала б йому контролювати й, відповідно, здійснювати вогневий вплив безпосередньо по місту Харків. Вогневий вплив з використанням відповідно артилерійських систем.
Тобто окупанти намагалися підійти впритул до Харкова, щоб, як і на весні 2022-го, обстрілювати мегаполіс градами. Не вдалося. Ціною титанічних зусиль військових, допомозі цивільних і волонтерів, ситуацію стабілізували. Та три гарячі напрямки тримають і нині.
Віктор Солімчук, начальник штабу, заступник командира ОТУ "Харків":
Вовчанський. Там, де зараз тривають доволі тяжкі бої. Другий напрямок - це напрямок на Липці, там, де противник намагається відновити свої наступальні дії, тому що це для нього являється, на нашу точку, доволі також значним і вирішальним напрямком. І третій напрямок - це відповідно напрямок на Старицю.
За 2 місяці ворог втратив майже 10 тисяч військових убитими й декілька тисяч одиниць техніки. Закиди про те, що на шляху ворога не було зведених фортифікацій - не відповідають дійсності, кажуть в ОТУ.
Юрій Повх, речник Оперативно-тактичного угруповання "Харків":
Фортифікації в умовах сучасної маневрової війн не виглядають як лінія Маннергейма або лінія Мажино. Це не триповерхові бункери, які закопані в землю з фронтальними там чи фланговими амбразурами. Це абсолютно інший елемент. Зараз це все виглядає, як прикриті з повітря позиції відділень і спостережних пунктів.
А от щодо того, чи були на шляху ворога мінні поля, то….
Юрій Повх, речник Оперативно-тактичного угруповання "Харків":
Ворог сам своєю тактикою розповів, ворог вів атаки знову-таки малими групами й вкрай рідко використовувати техніку. Чому? Тому що були міні поля, протитанкові, йому вдалося просочитися винятково шляхом дій спецпідрозділів, добре навчених, добре мотивованих підрозділів, які просочилися на оці от лічені кілометри вглиб території Харківщини.
За два місяці в полон здалися 45 росіян.
Віктор Солімчук, начальник штабу, заступник командира ОТУ "Харків":
Це або засуджені, яким в принципі немає що втрачати. Друга складова - це ті люди, які, на жаль, режимом, який був створений на території російської федерації, загнані в боргові ями, тобто в них усіх шалені кредити, повна безвихідь.
І при цьому ворог міняє тактику. Замість артилерії в хід пішли ударні дрони й сучасні комплекси РЕБ. Навіть після шалених втрат росіяни не відмовляються від своїх намірів - підповзти до Харкова і досі перекидають сюди додаткові сили з півдня і сходу. А от у Сотницькому Козачку, який дехто називає новою гарячою точкою на мапі Харківщини, ситуація, запевняють військовослужбовці, контрольована.
Віктор Солімчук, начальник штабу, заступник командира ОТУ "Харків":
Щодо Сотницького Козачка я можу стверджувати: там є наша присутність, ми контролюємо цей населений пункт, і жодним чином говорити про якісь проблемні питання там немає.
Болісним питанням, кажуть в ОТУ "Харків", залишається нестача комплексів ППО, які б закрили небо над Харковом й дали б змогу перехопити військову ініціативу в повітрі. А ще потрібен дозвіл на використання далекобійного озброєння. Бо набагато ефективніше вражати аеродроми та літаки противника, ніж збивати десятки ракет в повітрі.
