День Незалежності України: як відзначали свято в різних регіонах [ Редагувати ]
Свято Незалежності в умовах великої війни. День, коли всі розуміють, якою ціною виборюється ця сама незалежність. В кожному українському місті відсвяткувало його по-своєму, але всюди лунала подяка українським захисникам. Як країна відзначила свій 33 день народження - дивіться в огляді наших кореспондентів.
33 річницю Незалежності України ужгородці розпочали відзначати ще до світанку. Сотні містян зібралися на головній площі Закарпаття, провели спільну молитву за мир в країні. У перших променях сонця, разом з артистами Закарпатського народного хору виконали гімн та духовний гімн країни "Боже великий, єдиний ". Разом молилися "Отче наш" 50 мовами світу.
Цього року "Молитва за Україну" прозвучала вже водинадцяте. Та вперше в онлайн-форматі об'єднала українців та небайдужих людей з різних куточків світу. Так символічно просили мирного неба та скорішої перемоги.
Наталія Петій-Потапчук, директор, художній керівник Заслуженого академічного Закарпатського народного хору:
Нам надзвичайно приємно, ми започаткували цього року таке онлайн підключення з різних країн світу. До нас доєдналися країни світу з Америки та Європи. Ми відчуваємо, що Україна має підтримку і солідарність у багатьох країнах.
Ірина, Віктор - ужгородці:
От якби сьогодні перемога. Кожного ранку просипаюся і думаю, якби ж, якби ж сьогодні.
З молитви розпочався День Незалежності і в Дніпрі. У 33 річницю просили захисту для тих, хто нині знову боронить Батьківщину.
На Алеї пам'яті вшанували загиблих Героїв, які цінною власного життя виборювали незалежність.
Цей день - це насамперед нагода допомогти тим, хто на полі бою.
33 квадроцикли й понад 200 дронів різного типу: "Кажани", "Мавіки" та FPV передадуть військовим від Дніпра. Загальна вартість техніки - 21 мільйон гривень. Її саме 24 серпня отримали бійці Сил оборони.
Олександр Курбатов, начальник групи комунікації 128-ї бригади ТрО ЗСУ:
Всі ці речі дуже потрібно. Вони використовуються за призначенням в бойових умовах. Зазвичай все відбувається так, що ми подаємо заявки і, на наше щастя, наше місто, місто Дніпро, де була сформована наша бригада, воно нас підтримує.
В Одесі на честь свята провели фестиваль причорноморської глиняної іграшки, яка є елементом нематеріальної культурної спадщини регіону. У дворику наукової бібліотеки влаштували виставку робіт місцевих гончарів, а усі охочі мали нагоду власноруч попрацювати з глиною, керамікою та розписом. Організатори, власне, хотіли донести, наскільки культурне надбання й визначає Незалежність держави.
Ірина Бірюкова, генеральна директорка Одеської національної наукової бібліотеки:
Ми плекаємо спадок поколінь - і для нас це важливо, щоб кожна родина, кожна дитина розуміла цей взаємозв'язок: як здобувалася ця Незалежність, як вона захищалася і заради чого, на чому стоїть коріння нашої державності - культура, ідентичність.
Такі ж фігурки ліпили наші пращури з українського Причорномор'я. Цей досвід дітям під час майстеркласів передавали досвідчені художники.
Олександр Гаркавченко, художник-кераміст:
Ви бачите процес роботи з глинами. Дивіться сюди: це маленьку кульку ми зробили, а насправді це не кулька, це вухо: ми так його сюди й примазали. Правда? І вже вушко. І причорноморська іграшка вбирає в себе весь тваринний світ, що в нас по природі є. Риба: у нас дуже багато риби різної, і це теж у нас входить як елемент духовний. Ми говоримо іграшка, але насправді це духовність.
А у Миколаєві відбувся марш вишиванок та хода Незалежності. Раніше на цей захід збиралися до 500 людей. Навіть під час активних обстрілів міста традицію вирішили зберегти. У цьому ж році зібралось близько 50 людей.
Юрій Діденко, організатор маршу вишиванок:
Війна зробила свою справу, і зрозуміло, що було не до вишиванок, в цьому році побачимо, як буде. Традиційно підійдемо, вшануємо наших Героїв біля Стели памʼяті, завдячуючи яким ми сьогодні можемо тут збиратися.
У Львові на Марсовому полі, де від початку великої війни знаходять свій спочинок захисники України, зібрались їхні родини. У День Незалежності місто вшанувало пам'ять тих, хто її відстоював у боях сучасної війни.
Ганна, мати загиблого військовослужбовця:
На Луганщині був поранений, потім їх перекинули на Херсонщину. Херсон як звільнили, їх перекинули на Донеччину, на Бахмут - там він і загинув. Країна сама з цим усім не впорається. Треба, щоб якнайбільше людей допомагало.
