На Дніпропетровщині мобільні клініки надають меддопомогу прифронтовим селам [ Редагувати ]
На Дніпропетровщині у прифронтових селах, де немає ані лікарів, ані аптек, медичні послуги надають мобільні медичні бригади. Від початку повномасштабного вторгнення питання доступу до медичних послуг стала особливо актуальною, тому міжнародні партнери ініціювали створення мобільних клінік.
Такі машини курсують маленькими селами, звідки людям складно дістатися до районної лікарні або купити ліки. Наша кореспондентка Олена Мендалюк поїхала з фахівцями до прифронтової громади Дніпропетровщини.
Бригада мобільної клініки розпочинають свою роботу одразу по прибутті у прифронтове село.
- Останній раз так зжало, що довго, цілий день почті. - А емоційний стан? - Поганий, погано сплю. - По скільки спите? - Засинаю у 2 часа ночі до 7, до 8.
Пацієнтку вже місяць турбує біль у серці. Фахівці вимірюють тиск, пульс і роблять кардіограму.
Здорова людина абсолютно, з кардіограмою все добре.
Є таке поняття, як психосоматика - це біль в грудній клітці, в животі, можуть руки німіти, поганий сон, плаксивість, дратівливість. Спина сама собою, а ще є емоційне напруження. Я вам написав лікування.
Пані Олену непокоїть підвищений тиск.
- 179 на 100, від тиску що ви п'єте? - А Ви мені давали. - Тару? - Да. Ще приймаєте? - Ні, закінчились. - Емоційний стан? Ніякий?
На прийом до мобільної бригади жінка приходить вдруге. До районної лікарні потрібно їхати близько 20 кілометрів, а громадський транспорт у село не ходить.
Олена Коцуренко, місцева жителька:
Машину нанять - надо 500 гривень віддати. Таких грошей зараз ні в кого немає. Лічно в мене немає, щоб їздити.
А найближча аптека за 7 кілометрів, стільки ж добиратися і до сімейного лікаря. У селі працює лише фельдшерський пункт. У ньому головна пані Ольга. Жінка, хоч і має понад 30 років медичного досвіду, каже: односельців ані обстежувати, ані лікувати практично нічим.
Ольга Білозуб, медсестра фельдшерського пункту:
Тиск зараз, неврологія, сердечні такі, якщо щось серйозне, то до сімейного лікаря, тут 7 кілометрів направляю. Щось не серйозне, то справляюсь сама.
Іванович як на роботу сюди ходить, щоб вимірювати цукор. Його дружина Тетяна розповідає, негаразди зі здоров'ям помітили нещодавно, проходять обстеження в районній лікарні. А пані Ольга допомагає контролювати рівень цукру.
Тетяна, місцева жителька:
- Сначало 15, потім 20. Сьогодні переміряли - 5,81, от тут 13. Да, Олічка, тут вже 13. - Воно скаче. Просто ще по накопичувальній дії не 1000, а по 500 три рази в день. Будемо контролювати.
Схожі проблеми у багатьох тутешніх жителів. Фельдшерка переконана: все через стрес. Село межує із Запорізькою областю, до лінії бойового зіткнення кілька десятків кілометрів.
Ольга Білозуб, медсестра фельдшерського пункту:
Цукор міряємо, багато людей виявлених. Прям очі на лоба лізуть, де він береться. Від нервів. Дуже гучно, чутно, що десь летить. Літають вночі чи БпЛА, в них тут начебто шляхи.
Саме у прифронтових громадах Синельниківського та Апостолівського районів працює мобільна медична бригада - проєкт від міжнародних партнерів. Антон Шаша тут головний лікар, за спеціальністю - педіатр. За фахом працював у Мелітополі, навіть під час окупації.
Антон Шаша, головний лікар мобільної клініки Frontline Medics:
У мене спеціалізація з дитячої хірургії, хірургії та медицини невідкладних станів. Працював завідувачем відділення невідкладних станів у місті Мелітополі до 22 року, у квітні виїхав у Запорізьку область, далі в Хмельницьку область, у Харківській області працював, у тому числі й на деокупованих територіях. І з квітня 24 року працюю у Фронтлайн Медікс лікарем мобільної клініки.
На Дніпропетровщині фахівці мобільної клініки працюють у селах, де немає сімейного лікаря, призначені препарати видають безкоштовно.
Антон Шаша, головний лікар мобільної клініки Frontline Medics:
Ліки у нас є базові, препарати для лікування гіпертонічної хвороби, гастроентерології, лікування дихальних шляхів. Знеболювальні.
За день бригада обстежує і до пів сотні пацієнтів. Прийом веде медичний і кризовий психолог. Люди розповідають про наболіле просто в машині, бо в приміщенні проводять обстеження інші фахівці.
Лєна-Вікторія Шамбірова, медичний кризовий психолог:
Постає питання евакуації. Вони не знають, чи їм варто виїжджати, чи ні. Це викликає такий гормональний підйом і люди цим стривожені. Дітей від 10 і вище років. Вони в стані тривожності, бо вони не бачать майбутнього. Ми в цьому проєкті працюємо з батьками, як вони себе мають вести, де вони можуть отримати підтримку.
Сьогодні у Покровській громаді мобільна клініка працювала більше як 5 годин без перерви на обід. Лікарі ще не завершили роботу, а їх вже кличуть у сусіднє село. Обіцяють приїхати вже за кілька днів.
