У Чернівцях відбулася акція-перформанс "Два серця в полоні" [ Редагувати ]
"Два серця в полоні". У Чернівцях відбулася мирна акція-перформанс на підтримку військовослужбовців, котрі зникли безвісти чи потрапили в полон. Рідні українських бранців вийшли на центральну площу міста, щоби вкотре привернути увагу до героїв у неволі. Учасниці сиділи за столами в символічному очікуванні своїх найдорожчих сердець. Подробиці у матеріалі Ольги Лучек.
Рік і три місяці Марія чекає на свого сина Олександра. Через 8 днів йому буде 36 років.
Марія, учасниця акції:
Ми дуже близькі з ним, на сьогодні - це мій великий біль, я б вже давно опустила руки, але досі бачу його очі, і він казав: "Мамо, ми переможемо обов’язково, ти тільки чекай". І я все роблю для того, щоб він вернувся.
Щодень кожна мати, дружина, донька, сестра крізь відчай і безсилля чекає на рідну душу з полону. Все, через що проходять, відтворили під час акції-перформансу "Два серця у неволі". Навпроти кожної учасниці - порожній стілець, замість рідних очей - військова куртка, замість сміху й розмов – мовчання.
Анастасія Світковська, організаторка акції:
Сьогоднішня акція називається "Два серця в полоні", вона присвячена до Дня всіх закоханих, тому що насправді в полоні не одне серце, а два і навіть більше, тому що не тільки друга половинка чекає на своє кохання з полону, ми всі чекаємо всіх полонених.
Анна показує світлини зі своїм чоловіком. Тут ще немає великої війни, вони щасливі й міцно тримаються за руки. Вже третій рік від нього жодної звістки. 15 лютого на свій день народження він потрапив у полон до "вагнерівців".
Анна, учасниця акції:
Ми з ним познайомилися 1 січня, після Нового року, одразу промайнула така іскра любові, кохання один до одного, і коли почалося повномасштабне вторгнення, він одразу пішов до лав ЗСУ. Спочатку добровольцем, потім був направлений до частини місцевої. У 22 році ми з ним розписалися, і на жаль, у 23 році він під час бойових дій потрапив в полон.
Перехожі сьогодні мають можливість переглянути фотовиставку "Зазирни в очі герою" - на маскувальній сітці світлини полонених та зниклих безвісти.
Анастасія Світковська, організаторка акції:
Це не просто цифри, це не статистика, це дійсно живі люди, у яких є родини, і насправді коли просто говорять, що є полонені, є зниклі, воно так не чіпляє, як тоді, коли ти саме бачиш обличчя й очі цієї людини.
"Серце страждає, віра не згасає" - таке основне гасло акції. Тут кожен чекає на вісточку від найрідніших. Кажуть: будуть боротися за кожне серце так само як боролися і вони.
Анастасія Світковська, організаторка акції:
Говорити про проблеми військовополонених важливо з декількох причин, і найперша – це запобігання забуттю, тому що якщо ми будемо постійно нагадувати світу про таку проблему, про те, що вона існує, вона буде стояти, як я завжди кажу, перша в порядку денному, і це підвищує шанси того, що наші всі захисники вернуться додому.
Учасники зібрання просять небайдужих українців привертати увагу до визволення наших воїнів і приходити на такі події, допоки усі полонені не будуть вдома.
