Коли світ здригнувся, вони продовжували рятувати: історія малюка, народженого 24 лютого [ Редагувати ]
У перші дні повномасштабної війни під виття сирен і загрозу ворожих обстрілів вони продовжували рятувати. Наступна історія про медиків Київського центру кардіології та кардіохірургії.
Їхній пацієнт - новонароджений Дмитрик з'явився на світ 24-го лютого зі складною вадою серця. І в цей же день три роки тому в умовах хаосу й невідомості медики робили операцію. Про історію порятунку немовляти розкаже Олена Логінова.
Київ 10-та ранку 24 лютого. Цей малюк народився саме в той день, який "перевернув" життя цілої країни...
Той самий день, коли в столиці було чутно сирени повітряної тривоги, вибухи, а навколо відчувався страх і невизначеність...
Олена Романова, мати:
Я переживала насамперед за дитину, тому що я знала, що її не можна буде народжувати без лікарів з кардіохірургії...
Мати маленького Дмитрика Олена згадує той страшний день. Треба було невідкладно рятувати життя її дитини. Ще під час вагітності у хлопчика діагностували вроджену ваду серця не сумісну з життям. Без термінової операції одразу після пологів немовля не вижило б.
Олена Романова, мати:
Тільки думала про те, щоб кардіохірурги, лікарі, які повинні бути на самій операції, на кесаревому розтині, щоб вони встигли доїхати й прооперували дитину.
І медики приїхали вчасно.
Ці кадри відзняті по дорозі на операцію. Шалені затори на київських дорогах. Повно автівок, в яких налякані війною люди, намагаються виїхати зі столиці. І абсолютно порожня дорога у зворотному напрямку, по якій лікарі везли новонародженого хлопчика до Центру кардіології та кардіохірургії. Не пройшло й 5 хвилин як маля вже лежало на операційному столі.
Олександр Тетерін, завідувач відділення фронтальної діагностики Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України:
Було насправді непросто морально. Але коли виконували свою роботу, ми трохи відвертали увагу від тієї всієї ситуації, яка розпочалася. Ми ще не усвідомлювали всю трагедію тих подій, які були, і намагалися про них на той час не думати, відкидати.
Лікар Олени - кардіолог Олександр Тетерін. Каже: для медиків тоді найголовніше було виконати свій професійний обов'язок - врятувати життя... На сумніви чи страх не мали права.
Операційна Центру кардіології та кардіохірургії. Хірурги виконують по-справжньому "ювелірну роботу" - оперують маленьке серце, розміром з кулачок самого немовляти. Операція надскладна, розповідає Олександр Тетерін, дитя щойно народилося!
Олександр Тетерін, завідувач відділення фронтальної діагностики Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України:
Таку операцію проводять в умовах штучного кровообігу, і десь близько години серце повністю зупинене, поки йде основний етап операції, який передбачає зміну судин місцями. При цій ваді серця судинки неправильно виходять з серця, тобто вони змінилися місцями. Таким чином для того, щоб їх відсікти й поміняти на своє місце, потрібно серце зупиняти.
Операція тривала більше як 6 годин! І пройшла успішно. Медики врятували свого маленького пацієнта.
Олена Романова, мати:
На той час ми не думали про те, що йде війна, про вибухи... Ми переживали, аби тільки не було прямого влучання в лікарню, і щоб лікарі, дуже їм дякую за те, що вони врятували дітей. Бо це така була відповідальна робота!
Пройшло три роки. Дмитрик весело грає з батьками й старшим братом. Він життєрадісний, активний і непосидючий, розповідають батьки. Завдяки зусиллям лікарів-кардіологів і хірургів хлопчик росте здоровим, повноцінною дитиною.
Анатолій, батько:
Йому все можна, окрім, мабуть, професійного спорту, і то він приходить до брата на тренування. І так само на рівні з усіма тренується. І йому дуже подобається в спортзалі, він там з усіма і гантелі тягає, і боксує, і навіть груші б'є. Тобто все робить, що й інші старші хлопці.
Олександр Тетерін, завідувач відділення фронтальної діагностики Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України:
На цей момент дитина абсолютно повноцінна ,тобто це людина, яка буде у своєму житті не мати жодних проблем зі здоров'ям, з помірними фізичними навантаженнями, тобто для звичайного побутового життя середньостатистичного - це абсолютно нормально буде.
Мати Олена каже: з чоловіком дуже тішаться.
Олена Романова, мати:
Щастя не має меж, як-то кажуть. Дуже зраділа, по-інакшому і не могло бути, тому що у нас лікарі дуже хороші. Я, мабуть, і не виїхала за всю цю війну, яка зараз іде, за кордон тільки через те, що я переживала за дитину, як йому буде там і чи допоможуть йому там лікарі, чи будуть там хороші, тому що я не знаю альтернативи нашим українським лікарям!
