Вишиванка з душею: як Залуччя одягає всю Україну [ Редагувати ]
День вишиванки в Україні. З нагоди свята наші журналісти навідались в місце, яке можна назвати справжньою меккою для шанувальників вишитого одягу. Підшукати вишиванку там можна на будь-який смак і гаманець та придбати її прямо із рук майстринь-вишивальниць. Жанна Дутчак про все довідалася.
Жанна Дутчак, кореспондентка:
Базар вишиванок у Коломиї - єдиний такий в Україні та світі. Працює тільки раз на тиждень. Раніше до великої війни торгівля тут починалася з другої ночі. Тепер через комендантський час з пʼятої ранку і до полудня.
У базарний день тут яблуку ніде впасти. Покупців зі всієї України вабить не лише величезний вибір, а й ціна на будь-який гаманець.
- А скільки коштує така сорочка? - Півтори тисячі. Тисячу коштує машинна, а отака коштує дві п'ятсот, а отака - дві, тут менше вишивки, тут більше і ця коштує три тисячі.
Довжелезні ряди торгових яток, і в кожній - вишиванки, аж очі розбігаються. Як-то кажуть: від вибору до кольору; від традиційних до сучасних; лляні, конопляні, розкішні шовкові; вишиті гладдю, хрестиком чи гаптовані бісером; ексклюзивні та масмаркет.
Галина Холівчук, майстриня-вишивальниця:
Кожна сорочечка знаходить свого покупця.
Прикарпатські майстрині продають свої вишиванки прямо з рук. Галина на базарі щотижня. Любов до рукоділля їй прищепила ще в дитинстві мама. Спершу це було просто хобі, нині - основний заробіток.
Галина Холівчук, майстриня-вишивальниця:
Я, як вишиваю, згадую дитинство - як моя мама, бабця вишивали. Я вишиваю із душею, вкладаю любов. Так передаю свою любов людям.
Унікальне село - Залуччя, усього за десять кілометрів від Коломиї. Місцеві славляться великою любов’ю до вишивання. Ганна Михайлівна теж перейняла традицію від матері. У її родині нині вправно тримає голку в руках навіть шестирічний онук.
Ганна Волошенюк, майстриня-вишивальниця:
Вишивка - це моя улюблена справа з дитинства. Я заспокоююся біля вишивки. Навіть коли голова болить, я сідаю шити - і голова перестає боліти.
Особливих узорів село не має - орнаментують кому що до вподоби. І на що є попит.
Цей узір називається "американка". Ну, таке собі, але модне. Модне
Багато робіт жінки є унікальними. А от машинну вишивку майстриня не визнає. Каже: немає душі.
Ганна Волошенюк, майстриня-вишивальниця:
Ручна вишивка від серця йде, душа вкладена там. Ну, а машинна - воно дуже гарне, але то штучне.
Свої вишиванки пані Ганна здебільшого виносить на базар у Коломиї. Та для неї це не просто спосіб заробітку, а улюблена справа життя.
Ганна Волошенюк, майстриня-вишивальниця:
Я вже навіть не можу порахувати, скільки людей я вбрала. Я вже, мабуть, цілу Коломию вбрала у вишиту сорочку.
Під час роботи пані Ганна дуже любить співати. Раніше, до великої війни, виводила веселі коломийки. Тепер давні пісні про війну.
На горі стоїть хатина, в тій хатині два вікна. Там жила вдова Марина - мати сина Василя. Уже три роченьки минає, як забрали Василя. Ждала-ждала мати сина, вже й надія пропала.
Голку та барвисті нитки взяла в руки змалку ще одна залучанка Марія Іванівна. Жінка віддає перевагу лише ручній вишивці.
Марія Гураль, майстриня-вишивальниця:
Я не люблю на канві вишивати, я люблю зразу на полотні вишивати. Робота важка, і тут не можна помилитися. Я вишиваю по-любительськи, я не вишиваю аж так на продаж.
Замолоду пані Марія не мала аж багато часу для вмережування, бо понад тридцять років пропрацювала в колгоспі. Тепер на пенсії надолужує. У її вишиванках красується вже вся родина - і близька, і далека.
Не було ниток, і не було де купити - це були такі часи, і ми отако торочили, ці нитки отак розпускали й цим вишивали.
Сьогодні немає жодних проблем з нитками чи якісним полотном. І все більше майстринь у роботі вдаються до технічних засобів, а вишиванки стають доступнішими.
Марія Сем'юк, майстриня-вишивальниця:
Так, ручну вишиванку можна вишити собі для себе, передавати із покоління в покоління - це круто. Але машинна вишивка нічим не гірша. Нічим. І вона набагато дешевша. Ось така вишиванка ручна буде коштувати 14 тисяч, а так вона коштує 1800.
Марія багато років вишивала сорочки теж вручну і збувала на базарі.
Марія Сем'юк, майстриня-вишивальниця:
Потім побачила на базарі, що щось нове вийшло, і це не ручне. Думаю, а чого ні, а чого не попробувати - і наважилася, купила спочатку маленьку одну машинку.
Зараз у майстрині вже три професійні машини. І на торговицю їздити теж більше немає потреби. Увесь продаж через інтернет.
Марія Сем'юк, майстриня-вишивальниця:
Ми колись стояли - сніг, дощ, мороз - ти стояв із цими вішачками на руках і чекав людину, яка б в тебе купила. Зараз це набагато простіше, зараз у нас є інтернет, соцмережі, це легше, ти вже більше часу можеш провести вдома.
У минуле відійшла ще одна традиція залучанок. Раніше жінки разом вишивали та вели задушевні розмови. Тепер технічний прогрес замкнув їх у власних домівках.
