В хлебопекарне на Киевщине готовят румяный хлеб по "бабушкиным" рецептам [ Редагувати ]

Замішений на традиціях, виплеканий на любові і підрум'янений у печі. Для підприємців з невеличкого села Княжичі під Києвом хліб - справді всьому голова. Починали вони зі скромних сорока батонів, сьогодні ж щодня з-під рук пекарів виходять 6 тисяч рум'яних хлібин. Рецепти смачної випічки збирали звідусіль - від бабусиних скринь до сусідніх дворів. Про запашну, з хрумкою скоринкою справу - Тетяна Іванченко.

Тісто слухняно підкоряється руці майстра. З-під вправних, швидких пальців господині на світ з'являється фірмовий калач. А ще запашні равлики, пухкі крученики та рогалики … на будь-який смак.

А почалося все кілька років тому. З простенької печі, тістоміса і величезного бажання.

Ігор Шматок, керівник хлібопекарні:

- Я помню, що перша випічка наша була - це батони замішані - мука , вода, бо цукру навіть не було, це ми так пробували, чи буде та пічка пекти, ми спекли 40 батонів і самі потім їх їли, починали ми вчотирьох, самі місили, самі пекли, ще й самі, можна сказать, торгували цим хлібом.

Було таке, що доводилося ночувати на виробництві. Секрети смачної випічки шукали на дні бабусиної скрині, по селах у досвідчених господинь. Пробували, експериментували, ще раз пробували і от замість 40 батонів тепер рум'яними боками виблискують… 6 тисяч.

У двохсот двадцяти градусах підрум'янюється випічка. Щоб уже ввечері радувати око і шлунок сотень родин.

Керівник каже, рецепт успіху, як і його випічки, простий. Людська праця, хороший колектив і велике прагнення.

Ігор, керівник хлібопекарні:

- Любе начало - це дуже важко, чим би ти не займався, чи робив хліб, чи робив ковбасу, починати треба, треба не боятися.

Тетяна Іванченко, Павло Лисенко, Новини, телеканал "Інтер"

А завтра - історія про те, як з дитячої забавки можна зробити справу свого життя. І скільки грошей може принести улюблений іграшковий ведмедик. Не пропустіть завтра опівдні продовження серіалу.