Розмінування Донбасу триватиме щонайменше 10 років [ Редагувати ]

Одна з найбільших небезпек у зоні АТО - міни. Скільки гектарів земель начинені смертоносним залізяччям - ніхто не знає. Карти мінних полів ЗСУ не повні і часто не точні. Бо міни закладали різні підрозділи.

Та найбільша небезпека від мін, які залишають диверсійні групи російських найманців. Українські сапери їх знешкоджують, але роботи - непочатий край. Людям радять бути обережними. Як вберегтися від мін - дивіться у сюжеті. 

"Он по узбіччю їхав, хотів об'їхати всі ряди і вийшла така трагедія", - розповідає житель Донецької області Сергій.

Мікроавтобус прямував із Донецька в Курахове, з'їхав у поле і натрапив на міну. Троє людей загинули. Понівечений автомобіль досі на узбіччі, а в полі можна помітити іще принаймні три міни. Лише за кілька кроків від дороги. Олександр тут їздить часто і вже добре обізнаний із усіма небезпечними місцями.

"Лежать тут штук двадцять. Їх в тому році було добре видно, поки не було такого бур'яну", - розповідає житель Донецької області Олександр.

Скільки тут боєприпасів, хто саме замінував - наразі не скаже ніхто. Раніше тут точились бойові дії, нині ж - це нейтральна територія, так звана сіра зона, де жодного військового, чи бойовика. Місцеві посадок і придорожніх кущів побоюються.

"Узбіччя заміновані, навіть справити нужду не можна йти, здається, це - вже усталена істина", - каже житель Донецька Юрій.

Фактично рясніє мінами вся лінія розмежування. А це - сотні кілометрів сільських доріг. Найбільше мінних полів - поблизу Широкиного, Комінтернового, неподалік селища Піски, донецького аеропорту і Авдіївки, Горлівки, Щастя й Станиці Луганської.

Все, що військові і бойовики понаставляли упродовж двох років війни, врахувати навряд чи можливо. Єдиної карти мінних полів не існує. Її щойно почали створювати, каже військовий сапер. Він просить не показувати обличчя.

"- Наскільки відображені мінні поля? - Відсотків на 30, може менше. Одні підрозділи щось поставлять, потім не можуть або зняти, і таке буває, тому що не всі пройшли підготовку".

Найчастіше проблеми виникають під час ротацій. Нові підрозділи ставлять свої вибухові пастки, а де встановлені старі - ніхто вже й не знає.

"Диверсійно-розвідувальні групи ставлять. Ніхто не позначає. Те, що ставилося - як це правильно сказати - добровольчими загонами з їхнього боку і з нашого боку - це буде проблемним питанням", - каже волонтер Руслан Кутов.

Знак "міни" на передовій - велика рідкість. Переважно такі таблички встановлені на офіційних пунктах пропуску.

"Встановлені інформаційні покажчики, які інформують нас про наявність мін та інших вибухових пристроїв вздовж ділянки дороги", - каже комендант оперативно-бойової прикордонної комендатури Олександр Польовий.

Однак, їх небагато. Тому ходити в полях можна тільки перевіреними стежками. Крок вліво чи вправо - є смертельно небезпечним.

"Десь 50 кілометрів від лінії зіткнення треба бути уважними і обережним. Якщо знайдений якийсь предмет, не чіпайте, будь яка міна - як гадюка, не укусить допоки ви її не зачепите", - пояснює сапер Збройних сил України Дмитро.

Тільки протягом кількох днів військові зібрали повний ящик снарядів, мін і саморобних вибухових пристроїв. Утилізують це на полігоні. Все знайдене сапери складають у яму. Встановлюють вибухівку і детонатори. І роблять підрив.

Експерти підрахували, навіть якщо бойові дії припинять уже сьогодні, на розмінування всієї території знадобиться понад десять років.